— Та про, що з тобою говорити? – дивиться Олег на Ірину, – ти навіть з сином ради дати не можеш. Подивись на кого він став схожий. Сусідка учора перехрестилась, коли у ліфті його побачила. Я виховував його нормально, це через тебе він таким став.
Коли я на вулиці зустрічала підлітків в чорному одязі, обвішаних ланцюгами і яскравими волоссям, то здивовано посміхалася, не розуміючи їх. Десь в глибині душі я раділа, що мій син інший.
І раптом, моя дитина стала змінюватися. Колишні друзі відвернулися від нього, він замкнувся в собі, в будинку грає постійно гучний рок. Стіни квартири обвішані плакатами з незрозумілою символікою. Але, зовнішній вигляд? Чорне, як смола, волосся, одяг ввесь одного кольору, дві різнокольорові картинки прикрашають руки. У нього змінилось коло спілкування. До нас почали заходити його нові, незвично одягнені друзі і подруги, що живуть в своєму якомусь іншому світі.
Я чула, як обговорювали своїх дітей мої співробітники: підлітки часто недооцінюють себе, вважають непотрібними і самотніми. І тому, намагаються якось проявити себе, здійснюючи необдумані вчинки. Але це не так, я постійно приділяла увагу своєму синові. Мені складно визнавати, що мій син не такий, як усі.
Як пояснити своїм близьким людям і співробітникам, що відбувається з моїм сином? Мені соромно за ним по вулиці йти, і сусіди з подивом дивляться в наш бік, деякі навіть хрестяться.
Що і де, а головне коли я не так зробила? Чоловік так і говорить, що винна саме я, з сином не спілкується принципово. У домі така атмосфера – словами не передати. Відчуваю, що скоро хтось не витримає і піде, або син, або чоловік.
І що мені робити. Як не втратити чоловіка? Син уже не наша родина, а одна я лишатись не хочу.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
