Тобто, це кажуть таким тоном, неначе я сама винна в тому, що сама, що не хочу бути будь з ким для галочки, що не розчарувалася в стосунках, а вже є діти і треба склеювати те, що от-от розсиплеться.
Знаєте, коли жартують, що треба триматися за шлюб, бо в старості дві пенсії краще, ніж одна – це таки має сенс. Зараз у нас дуже тяжко з роботою і начальство просто нагліє і накидає стільки роботи, при тому зарплатня ще стара. І, виходить, що треба або мовчки робити або звільнятися – а йти нема куди. Якби у мене був тил в вигляді чоловіка, я б могла на нього опертися, шукаючи нову вакансію, знала б, що квартплату та оренду заплатить він та буде й на хліб.
Коли я це кажу своїй заміжній подрузі, то вона каже: «А що ти хочеш? Жити сама в квартирі – бери ще одну дівчину і діліть на двох все, а хочеш комфорту то мовчки виконуй роботу».
Тобто, в будь-якому випадку, я маю відчувати дискомфорт аби просто існувати, не бути хоч в середньому якомусь відчутті, а саме – вижити.
– То їдь з України, раз тобі так не подобається, – каже інша.
Я не розумію, чому я маю їхати геть, коли ситуація в країні дика? Може, треба міняти ситуацію, а не виганяти тих людей, які не хочуть це терпіти? Я не кажу, що я не розумію, що у нас вiйна і супутні обставини. Я кажу про керівників, які наживаються на загальній біді. І коли є ситуація, яка справді потребує розуміння – це одне, але, коли є люди, які штучно це створюють на своєму підприємстві і прикриваються «тяжкими обставинами» – це зовсім інше.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину