Всупереч своїм словам, літній охоронець впустив Марину через прохідну і ввімкнув чайник
– Навіщо він тобі? – запитала вже немолода, але все ще приваблива блондинка Оксана, ледачо друкуючи договір начебто між іншим. – Ну, справді. Тобі не так багато років,
Оля не повернулася до тієї квартири. Вона знайшла роботу в моєму місті, знайшла невелику, затишну орендовану квартиру
Різкий, настирливий дзвінок мобільного вирвав мене зі сну. Я намацала телефон, мружачись від яскравого світла екрана. Оля. Третя година ночі. Все стиснулося від передчуття чогось недоброго. Оля ніколи
Усі вони сподіваються, що матір кине все своє життя і кидатиметься на допомогу. Я їй одразу тоді відповіла, жорстко, щоб зрозуміла
Я стояла біля входу в дитячий садок і дивилася вслід Каті, як вона швидко йшла геть. Вітер розвівав її волосся, а я лише з розчаруванням відчувала, як стискається
Коли я нарешті дійшла до місця призначення, лоток виявився бездоганно чистим, а самого Рижика в передпокої не було й близько
Лоток сяяв чистотою, а Рижика в передпокої й слід простив. Андрій штуркнув мене ліктем і буркнув крізь зуби: – Твоя зміна чистити! – Що ти кажеш? – Невже
Приготувалася до словесної перепалки. Настрій відповідний. Але з ліфта виповзає крихітна, тендітна дівчина
Уже четверту добу поспіль провела у ліжку. Застуда прив’язалася не на жарт. Раптовий дзвінок телефону вириває мене з напівсну так різко, що серце ледь не вистрибує. Рука машинально
Ігор поки що не вніс у цю родину нічого, крім великої валізи зі своїми речами та фотографії на полиці
Якби не мама з бабусею та їхні настанови, я б точно не потрапила в цю історію. Хоча, можливо, саме їхній життєвий досвід і мав мене врятувати від помилок.
– Йди додому. Візьми таксі. І ось. – Він витягнув із гаманця пачку великих купюр
Коли я попала в цей колектив, то одразу почала виділятися на фоні офісних красунь. Якби я була марнославна,то стала б гонитися за модою, але для цього були потрібні
Я так само вважала зустріч з Віталієм нагородою з небес
Мені лестило те, як до мене залицявся Віталій, але більше мені подобалося як реагує на це моя подруга Ірина. Вона дивилася на Віталія як на Джекпот який випав
Ти хороша, Наталко, дуже. Але ти розкисаєш, – казав чоловік вечорами, сидячи за своїми фінансовими паперами. – Ти не можеш витратити на нього своє життя. Ти забула про мене, про сина
Запах полину й досі був для неї запахом безпеки. І хоча її повсякдення тепер наповнювали запахи антисептиків, старості та ледь помітної млості від постійної втоми, варто було лише
– Як назвеш сестру, Артеме? Артем помовчав… – А з ким вона залишиться? Із мамою чи з татом?
Артем байдуже дивився у вікно. Сутеніло. Скоро мали повернутися з роботи батьки, і йому треба було чимшвидше піти. Хто б сказав Артемові ще кілька місяців тому, що він

You cannot copy content of this page