nat

Рая вважала, що їй несказанно пощастило, бо до неї залицяється справжній бізнесмен. Їй тільки двадцять, щойно закінчила училище, жила з дівчатами в малій гуртожитській кімнаті, розрахованій на чотири

Ірина Петрівна повернулася з Італії в той самий день, коли сніг почав важко падати з раннього ранку. На вулиці було ще темно, тому вона сама відкрила квартиру, не

Листопад ішов містом неспішно, наче старий майстер, що завершує велику роботу. Він був високим, трохи сутулим, у довгому пальті кольору вологого шиферу. Руки ховав глибоко в кишені, бо

Роман прийшов додому ближче до сьомої. У під’їзді ще здалеку почув галас, а коли відчинив двері, сумнівів не лишилося — діти знову сварилися. У коридорі валялися чужі іграшки,

Олесь у свої шістнадцять нагадував молодого дуба: кремезний, плечистий, із тими особливими спокійними очима, які бувають лише у людей, що виросли серед природи. Його стихією були довгі прогулянки

Павло повертався додому пізно. День був важкий, у голові гуділо від розмов і цифр, а єдине, чого він хотів, — тиші. Відчинивши двері, він одразу зрозумів, що з

Над селом догорав тихий бурштиновий захід сонця. Бабуся Параска сиділа на низькому ослоні біля вікна, і її профіль, поораний зморшками, здавався висіченим зі старого дуба. Її руки —

— Пані, та куди ж ви без черги? Тут усім «тільки запитати»! Ставайте в кінець, як люди, — високий хлопець у куртці-алясці рішуче перегородив шлях пані в хутряній

Літо того року видалося неймовірно спекотним, ніби саме сонце вирішило благословити союз Тетяни та Олександр. Вони були як день і ніч: Таня — тендітна блондинка з очима кольору

Дощ накрив місто ще вдосвіта, і до вечора він не вщухав, лише змінював інтенсивність, то стихаючи, то знову переходячи в щільну сіру завісу, крізь яку ліхтарі здавалися розмитими