Взяли до нас на роботу адміністратором молоденьку дівчину Олесю, і так сталося, що у нас зав’язалися стосунки. Вже після місяця щоденних побачень я запропонував їй одружитися та жити разом. Занесли заяву, зачекали ще місяць та розписалися.
Протягом цього місяця Олеся була ідеальною. Ми весь час десь гуляли і зустрічались з друзями. Вдома були рідко, інколи могли тиждень не з’являтись там.
Після весілля ми перевезли речі з орендованої квартири моєї вже дружини до мене. Скільки ж радості і кохання у нас було. Ми все робили разом: готували їсти, прибирали, дивилися фільми.
Пізніше у нас на роботі почався аврал з річними звітами, багато роботи, і як наслідок мало часу для себе. Тоді Олеся сказала, що звільняється, оскільки заробляє мінімально і дуже втомлюється. Я їй і не зупинив, адже моєї зарплати було достатньо, щоб утримувати нашу сім’ю. Я думав, що Олеся знайде іншу, більш підходящу для себе.
Перші тижні любо було прийти додому. Молода господиня готувала лише здорову їжу у вигляді салатів чи риби. Я почав залишати більше грошей, щоб дружина готувала більш складні страви. Просив борщу, пельменів, або курку смажену, адже на салатах і рибі далеко не поїдеш. Але їжа була та ж сама, а скринька для грошей – порожня. Плавно та все частіше ми почали замовляти то піцу, то суші, адже Олеся з якихось причин не встигала приготувати щось.
За місяць-два взаємини між нами трохи погіршилися. Я постійно ішов додому з напівфабрикатами, які сам і готував. У домі я порядку теж не бачив. Коли сам жив, міг з заплющеними очима щось знайти. У мене усі речі лежали строго на своїх місцях, а тут все перевертом. Сірники у ванні можна побачити, а косметичка дружини оселилась на кухонному столі.
Згадував я слова мами, яка постійно говорила, що її доброта змінила батька до невпізнання. Так і наш шлюб змінив дружину. Від ніжної, доброї, турботливої та сяючої дівчинки не залишилося абсолютно нічого.
Так більше продовжуватись не могло. Суботнього ранку я до схід сонця почав прибирати та готувати їсти. Дружина здивувалася, і сказала лишень, що коли я хочу – то можу все. Однак я думав, що покажу та нагадаю їй, що це її обов’язки, а я можу їй допомагати. Та мій натяк ніхто не зрозумів. Виспавшись вона поїла і сказала, що у мене прекрасно виходить мити підлогу і витирати пил.
Все! Мій терпець просто скінчився. Перед сном я повідомив її, що подаю в понеділок на розлучення. Сказав, що прожив сам десять років і мені так дешевше і легше. Чесно розповів їй чому не можу більше з нею жити і попросив звільнити мій дім.
Ну що ж! Тепер я не такий для всіх. Якщо я мовчу про причини нашого розлучення, то Олеся всім і скрізь розповідає свою версію, де я вічно і всім не вдоволений був. Вона ж мені годила і на руках мене носила, а я її не оцінив.
А я й не проти. Хай говорить. Шкода того парубка, який їй повірить. А я наступного разу поживу хоч рік із дівчиною перед шлюбом, бо кохання то добре, а їсти хочеться завжди.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
