А, ти назавжди йдеш від мене до неї?… Ось це ти спантеличив. Слухай, Ромо, я не зрозуміла. Я тобі сьогодні тут боксери купила, дві пари. Мені їх тепер самій носити, чи що? Та вони мені тільки на кулак налізуть – ти ж наче кошенятко. Чи на ганчірки їх пустити?
Що кажеш, Ромку? Твоє рішення остаточне і безповоротне, бо я суха і бездушна? А твоя Ангеліна, значить, душевна?… Ні, це все ясно, ти тільки скажи – мені тепер можна твої недолугі стрілялки з ноута видаляти чи ні?
Рома, нащо ти бубниш, що я несерйозно ставлюся до ситуації? Я ставлюся до неї дуже навіть серйозно! І у мене до тебе життєвоважливе питання: від ранку у нас на роутері червоний вогник горить. Це не небезпечно? Він не бабахне?
Ну нащо ти гарчиш там, Ромео? Ні, я все прекрасно розчула. Ти вважаєш, що наш сімейний корабель почав протікати і йдеш від мене до Ангеліни… До речі, вона там далеко? Будь другом, запитай у неї: вона сіянку на базарі вчора почому брала?
За двадцять п’ять? Нормально. Це в третьому кіоску від західного входу, так?… Ромку, не гарчи, це мені треба нервуватись, тому що я сподівалася на Людину сіянку, а вона, коза високогірна, вже Толику всю сплавила. Ото, жартівники, з вами не тільки без чоловіка, але і без цибулі залишишся.
Що ти, Ромцю, такий невдоволений? Що-що?… Чекаєш, коли я запитаю, чому ти пішов до Ангеліни? Хм. Взагалі-то я хотіла поставити питання по-іншому. Рома, в чому ти пішов до Ангеліни?
У картатій сорочці? Ромцю, у тебе хоч комір не грязний? А манжет перевірив? Не підставляй мене будь ласка, ти ж не кожен день від дружини йдеш. Міг би і чисту сорочку одягнути.
Що кажеш, Ромчику? Ти далі чекаєш, коли я запитаю, чому ти пішов до Ангеліни? Ото ти в’їдливий прищ! Ну добре-добре, вважай, що запитала, раз тобі так треба. Отже, чому?
Тому що Ангеліна – креативна нічну пору доби? Оце так! І в чому це виражається, Ромцю? Вона поперек ліжка спить, чи що?
Кажеш, Ангеліна велика витівниця?… Вау! Ні, Ромчику, про смаки, звісно, не сперечаються, але дивні у тебе забаганки, як я бачу. Спали ми з твоєю Ангеліною разом, коли у Петранецьких на хрестинах насвинячився. Нуль! Рома, вона була повний нуль!
Твоя Ангеліна розпростерлася на дивані, як курочка на грилі, всю ніч жувала мої мешта, а під ранок взагалі промовчу, що втнула. Віриш – ні, але ніякого задоволення мені її креатив не приніс. Дивний ти, милий Ромчику.
Що що? Ти злишся, чому я не влаштовую сцен і не вию в голос? Чоловіче, ти годину бачиш? У мене перукарня на шосту. По-твоєму, я повинна йти на стрижку зарюмсана?
Ромку, ти все-таки вважаєш, що я безсовісно ставлюся до втрати чоловіка? Гаразд, давай сприйму совісно. Ексклюзивно для тебе. Ромцю, своїм відходом ти дійсно вибив у мене грунт з-під ніг. Геть!
Негідник ти, Ромцю. Ти пішов до Ангеліни, хоча прекрасно знаєш, що у Володьки завтра батьківські збори, а у мене о сьомій годині манікюр. Ти, значить, будеш зі своєю креативною Ангеліною, а я тут хоч розірвись?
Що ти кажеш, Ромео? На поділі майна наполягати не будеш? Ура, слава тобі господи! Тобто твою зарядку тепер можна Володці віддати, бо ж його стара накрилася? Хороший батько, хвалю.
Ромцю, що ти там ще скиглиш? Хочеш, щоб я згадала всі спільнопрожиті роки, засумувала і поплакала заодно з тобою? Ялинки-патички, ось приспічило ж тебе так не вчасно! Ти знаєш, що в мене дві банки з огірками в холодильнику здулися? Ось де справжня мелодрама, а у мене перукарня на носі.
Бачу, Ромцю, тобі хочеться якогось екшену і серйозної подружньої розмови? Ну, кажи бігом, бо у мене тут пельмені закипають і скоро буде не до тебе.
Ти кажеш стосунки з Ангеліною у вас тривають вже давно і вона чекала на тебе цілих півроку? Ромцю, ти мене доконаєш! Півроку – хіба довго? Я он п’ять років чекала, поки ти поличку для взуття приколотиш, і та не розсипалася.
Слухай, Ромцю. Я розумію, що у тебе зараз сентиментальне настрій, але ти передай своїй Ангеліні, що вам, звичайно, треба зараз будувати спільний побут, витрачатися та інше… Але нехай не забуває, що вона мені за крем триста п’ятдесят гривень винна. Я вам не донька олігарха – крем наліво і направо роздавати.
Ну ось, з цим розібралися, Ромчику. Щось я ще хотіла запитати… згадала! Ромцю, ти мене ще хоч крапельку цінуєш? Ти мене хоч трішки любиш? Відчуваєш до мене залишки колишніх почуттів? Розумничок. Тоді поясни, як антивіруску в ноутбуці оновлювати? Тобі не складно, а мені майстра не треба буде викликати.
Ну що ти там зубами скрипиш, Ромцю? Кажеш, я поводжусь як колода, наче й не було цих п’ятнадцяти сімейних років? А ти чекав бурхливої реакції і потоку сліз?
Ромцю, я б з радістю, але у мене в одній руці черпак, а іншою я майонез в холодильнику шукаю. Зовсім невдалий момент для концерту ти вибрав. Де ж цей майонез? Ти його до Ангеліни в придане НЕ забрав? Хто тебе знає, там же цілих півпачки було.
А ось, знайшла! Молодчина, Ромцю, навіть майонез нам залишив, не зовсім ти пропащий. Слухай, якщо тобі життєвонеобхідні телефонні розбірки, щоб все як у людей – ти мене десь після дев’ятої набери? Спитаю Людку, про що вона зі своїм колишнім балакала, хай хоч конспект накидає. Я ж по життю жінка неконфліктна. Не така креативна, як деякі.
