fbpx
Історії з життя
– Так, Ромочко, алло? Твоя дружина на дроті. Що скажеш, дорогий? Що що? Чути погано. А, тепер зрозуміла. Ти кидаєш мене і йдеш жити до Ангеліни? Ясно. Ти надовго йдеш, Ромцю? Тобто, вечерю тобі гріти чи ні?

А, ти назавжди йдеш від мене до неї?… Ось це ти спантеличив. Слухай, Рома, я не зрозуміла. Я тобі сьогодні тут боксери купила, дві пари. Мені їх тепер самій носити, чи що? Та вони мені тільки на кулак налізуть – ти ж наче кошенятко. Чи на ганчірки їх пустити?

Що кажеш, Ромку? Твоє рішення остаточно і безповоротно, тому що я суха і бездушна? А твоя Ангеліна, значить, задушлива?… Ні, це все зрозуміло, ти тільки скажи – мені тепер можна твої дурні стрілянина з ноута видаляти чи ні?

Рома, чому ти бубниш, що я несерйозно ставлюся до ситуації? Я ставлюся до неї дуже навіть серйозно! І у мене до тебе життєво важливе питання: ось з ранку у нас на роутері червоний вогник горить. Це не небезпечно? Він не бабахне?

Ну що ти гарчиш там, Ромео? Ні, я все прекрасно розчула. Ти вважаєш, що наш сімейний корабель почав протікати і йдеш від мене до Ангеліни… До речі, вона там далеко? Будь другом, запитай у неї: вона сіянку на ринку вчора почому брала?

За двадцять п’ять? Нормально. Це в третьому кіоску від західного входу, так?… Ромку, не гарчи, це мені треба нервуватись, тому що я сподівалася на Людину сіянку, а вона, коза високогірна, вже Анатолійовичу всю сплавила. Ось, жартівники, з вами не тільки без чоловіка, але і без цибулі залишишся.

Що ти, Ромцю, такий незадоволений? Чого-чого?… Чекаєш, коли я запитаю, чому ти пішов до Ангеліни? Хм. Взагалі-то я хотіла поставити питання по-іншому. Рома, в чому ти пішов до Ангеліни?

У картатій сорочці? Рома, у тебе хоч комір не брудний? А манжет перевірив? Не підставляй мене будь ласка, ти ж не кожен день від дружини йдеш. Міг би і чисту сорочку одягнути.

Що кажеш, Ромчик? Ти все-таки чекаєш, коли я запитаю, чому ти пішов до Ангеліни? Ось в’їдливий ти прищ! Ну добре-добре, вважай, що запитала, раз тобі так треба. Отже, чому?

Тому що Ангеліна – креативна ночами? Ось це так номер! І в чому це виражається, Ромцю? Вона поперек ліжка спить, чи що?

Кажеш, Ангеліна велика витівниця?… Вау! Ні, Ромочко, про смаки, звичайно, не сперечаються, але дивні у тебе примхи, як я подивлюся. Спали ми з твоєю Ангеліною разом, коли у Петранецьких на хрестинах насвинячив. Нуль! Рома, вона була повний нуль!

Твоя Ангеліна розпростерлася на дивані як курка гриль, всю ніч жувала мій туфель, а під ранок взагалі промовчу, що втнула. Віриш – ні, але ніякого задоволення мені її креатив не доставив. Оригінал ти, милий Ромочко.

Що що? Ти злишся, чому я не влаштовую сцен і не вию в голос? Чоловіче, ти годину бачиш? У мене перукарня на шосту. По-твоєму, я повинна йти на стрижку зарюмсана?

Рома, ти все-таки вважаєш, що я безсовісно ставлюся до втрати чоловіка? Гаразд, давай сприйму совісно. Ексклюзивно для тебе. Рома, своїм відходом ти дійсно вибив у мене грунт з-під ніг. Геть!

Негідний ти, Рома. Ти пішов до Ангеліни, хоча прекрасно знаєш, що у Вовки завтра батьківські збори, а у мене о сьомій годині манікюр. Ти, значить, будеш зі своєю креативною і Ангеліною, а я тут хоч розірвись?

Що ти говориш, Ромео? На поділ майна наполягати не будеш? Ура, слава тобі господи! Тобто твою зарядку тепер можна Вовці віддати, а то у нього стара накрилася? Хороший тато, хвалю.

Рома, про що ти там ще скиглиш? Хочеш, щоб я згадала всі спільно прожиті роки, засумувала і поплакала заодно з тобою? Ялинки-патички, ось прибило ж тебе не вчасно! Ти знаєш, що в мене дві банки з огірками в холодильнику здулися? Ось де справжня мелодрама, а у мене перукарня на носі.

Бачу, Рома, тобі хочеться якогось двіжу і серйозної подружньої розмови? Ну, викладай бігом, а то у мене пельмені закипають і скоро буде не до тебе.

Ти кажеш стосунки з Ангеліною у вас тривають вже давно і вона чекала тебе цілих півроку? Рома, ти мене доконаєш! Півроку – хіба термін? Я геть п’ять років чекала, поки ти поличку для взуття приколотиш, і то не розсипалася.

Слухай, Ромік. Я розумію, що у тебе зараз сентиментальне настрій, але ти передай своїй Ангеліні. Вам, звичайно, треба зараз будувати спільний побут, нести витрати та інше… Але нехай не забуває, що вона мені за крем триста п’ятдесят винна. Я вам не племінниця олігарха – крем наліво і направо даром роздавати.

Ну ось, з цим розібралися, Ромчику. Щось я ще хотіла запитати… згадала! Рома, ти мене ще хоч крапельку цінуєш? Ти мене хоч трішки любиш? Відчуваєш до мене залишки колишніх почуттів? Розумничок. Тоді поясни, як антивіруснку в ноутбуці оновлювати? Тобі не складно, а мені майстра не викликати.

Ну чого ти там зубами скрипиш, Рома? Кажеш, я поводжусь як колода, наче й не було цих п’ятнадцяти сімейних років? А ти чекав бурхливої ​​реакції і річки сліз?

Ромко, я б з радістю, але у мене в одній руці черпак, а іншою я майонез в холодильнику шукаю. Зовсім невідповідний момент для концерту ти вибрав. Де ж цей майонез? Ти його до Ангеліни в придане НЕ забрав? Хто тебе знає, там же цілих півпачки було.

А ось, знайшла! Молодчина, Ромка, навіть майонез нам залишив, не зовсім ти пропащий. Слухай, якщо тобі життєво необхідні телефонні розбірки, щоб все як у людей – ти мене десь після дев’ятої набери? Спитаю Людку, про що вона зі своїм колишнім сперечалася, хай хоч конспект накидає. Я ж по життю жінка неконфліктна. Не така креативна, як деякі.

Автор: Cho vidrazu ya-to?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page