Так шкода витраченого намарне часу! Ми зустрічались з Єгором три роки, разом виїжджали з-під Києва у лютому, здавалось би могли подолати усі життєві випробування разом. А причиною розтавання стала каша. Так, так звичайна, та зовсім не звичайна каша.

З Єгором ми познайомилися відразу після закінчення університету. Я влаштувалась на свою першу постійну роботу. Він тоді працював у суміжному відомстві.

Женя на три роки старший за мене, і тоді він здавався мені надзвичайно серйозним молодим чоловіком. Не сказати, щоб я одразу закохалася. Він дуже довго і наполегливо залицявся. Надсилав квіти з кур’єром прямо до мене на роботу. Усі дівчатка у відділі пищали від захоплення.

Так поступово ми стали зустрічатися. Жили ми обоє у маленькому, нині майже знищеному, містечку під Києвом. З початком усіх ось цих подій у лютому Єгор вивіз мене на Західну Україну. Як ми виїжджали. то окрема історія, але тоді я думала. що саме цей чоловік і стане моєю долею. Була щиро впевнена, що не помилилась. адже він проявив себе, як справжній мужчина.

Спочатку ми знайшли прихисток у хостелі. Жили там перші тижні, доки не винайняли окрему квартиру. Там, у хостелі, нас годували, за що я довіку буду вдячна тим добрим людям. Тож у побутових якихось питанням ми з Єгором у той час ніяких питань не мали. Вони почались тоді, як ми оселились в однокімнатній квартирі, яку нам вдалось орендувати.

— Що це? – піднявши верхню губу запитав Єгор наступного ж ранку після переїзду.

З тих продуктів, що ми мали на сніданок я приготувала на швидку руку гречану кашу, салат і відкрила баночку консервів.

— Вибач, але твоя каша геть не така. як у моєї мами. – цілком серйозно заявляє Єгор, – Я мамі зараз зателефоную і вона тобі розповість,  як готуються каша.

Я думала то жарт. Мені тридцять, не дитина, ніхто і ніколи не жалівся на мої кулінарні здібності. Ну як ще можна приготувати звичайну пережарену гречку?

Це був перший дзвіночок. адже потім понеслось. Єгор у свої тридцять п’ять і не мислив. що у світі є ще якась думка, чи якісь дії які відрізняються від того, що робить його рідна матуся.

Коли ж я борщ стала варити. так він наді мною з телефоном стояв. Його мама через відеозв’язок намагалась мене повчати і розповісти, як їсти варити. адже я борщ варю не правильно.

Той борщ я так і не доварила. Віддала йому ніж, продукти і попросила самому зробити а я спробую. Проте, Єгор не вмів ні нарізати, ні навіть картоплі чистити, проте те що я робила завше було не так.

Ми прожили місяць разом і я поїхала далі за кордон. На той час моя мама уже була в Литві і кликала мене до себе.

А гречку я тепер не люблю. От тільки запах почую одразу обличчя Єгора і його здивоване “А що це?” у вухах.

19,12,2022

Головне фото ілюстративне.