Так склалось, що батьків своїх і тітку я доглядала. На майно їхнє не претендувала, навіть, адже мені нічого того було не потрібно. Село рідне моє знаходилось далеко від того місця, де ми жили, та й статки мали ми гарні, нащо та стара хатина тітки, чи дім батьків? Усе це брат мій успадкував, я тоді лиш тішилась, що змогла йому допомогти. А цьогоріч, допомога мені знадобилась.
Ми з чоловіком осіли у нього на батьківщині. Там у його тата і матері було досить таки багато власної землі, ще й у людей в оренду ми брали. Вирощували в основному городину і багато. Що здавали гуртом, а що возили на продаж по всій Україні. Трудились рук не покладаючи, але й мали гарно. Тут головне не ледачкувати, а земля-матінка нагодує.
Так уже склалось, що своїх стареньких тата і маму я доглядала. Мій брат хоч і жив у тому ж селі, але їздив у той час по заробіткам. Він у мене також трудяга. Має трьох донечок і кожну забезпечив і квартирою і ремонти їм поробив гарні. Доки працював по закордонах, то дівчата і вивчились, а тепер татка підтримують.
А тепер так склались у нас із чоловіком стосунки, що вирішили ми розлучатись. У нас якось останні роки розлад пішов. Чи то ми подорослішали, чи завжди були різні і лиш зараз зрозуміли це, я не знаю, але жити разом уже не сила.
Оскільки я у ного жила, то ніби як я і йти мушу. Двадцять п’ять років, двоє дорослих дітей, вже й онуки є, а мушу життя з чистого аркушу почнати.
Зателефонувала братові, пояснила що і як. Сказала, що напевне у батьківську хату приїду. Чоловік ще поки мій, пообіцяв із переїздом допомогти, та й діти осторонь не стоятимуть. Я знала що там у се зроблено у батьків нашими руками гарно – заходь і живи. Тож і сумніву не мала, що брат мені дозволить там старіти.
— Так, звісно. сестро, – почула я від Ромки, – Для тебе ціну не буду завищувати. Покупці у мене були вісім тисяч давали, вже я й завдаток узяти встиг, але як така справа… То давай хоч сім, щоби я не геть даремно продавав.
Я так і сіла. У мене в голові почуте не вкладалось. Тобто, сім тисяч? Він мені хоче продати батьківський дім за повну вартість, чи як? Я така обурена була, що на увесь дім за звичкою свою думку висловлювала. Чоловік почув, почав також говорити, що то не по-людськи, і що саме ми батьків доглядали. Подзвонив брату моєму, ще й з йому розповів наскільки він не правий. ну а той узагалі сказав, що нічого нам не винен і не буде нічого у такому разі мені продавати і все.
Тепер не знаю, чи дякувати своєму братові, чи сердитись на нього. завдяки йому я нікуди не поїхала а залишилась у домі мого чоловіка. Нічого так, помирились, поговорили нарешті, висповідались одне одному. зараз у нас другий місяць медовий, чи як то назвати.
А брат? Бог йому суддя і хай гроші від продажу батьківської і тітчиної хати йому на користь підуть, але я його ніколи не зможу зрозуміти.
Жанна П.
15,06,2023
Головна картинка ілюстративна.