fbpx

Так склались обставини, що мого єдиного сина з моменту появи на світ, виховує бабуся. А зараз, коли я нарешті налагодила своє життя вона відмовляється повернути малого. Мовляв, я й не вмію бути матір’ю

Так склались обставини, що мого єдиного сина з моменту появи на світ, виховує бабуся. А зараз, коли я нарешті налагодила своє життя вона відмовляється повернути малого. Мовляв, я й не вмію бути матір’ю.

Дуже прошу не називати мене зозулею. Була не проста життєва ситуація, повна відсутність фінансів і ніякої допомоги. Тому мені довелося тимчасово залишити дитину пожити з прабабусею. Але зараз, коли нарешті моє життя налагодилось, бабуся не хоче повертати дитину. Мені  не хочеться псувати відносини з єдиною рідною людиною, але та просто не хоче визнавати, що я є матір’ю. Мій син ввесь час доки я була на заробітках, а йому три, називає мамою саме її .

Я мати-одиначка, тато дитини не допомагає і ніколи не допомагав, я навіть не знаю, де він зараз проживає. Від нього ніякої допомоги не чекаю і не хочу, розлучалися ми погано. Моєї матері давно немає, тому з родичів тільки бабуся.

3 роки тому склалася така ситуація, що мені було ніде жити. Я вирішила поїхати до Польщі на заробітки, брати малесеньку дитину в невідомість було не розумно.

Поговорила з бабусею, вона була не проти допомогти і доглянути за сином. Весь цей час я була на зв’язку, пересилала гроші, приїжджала приблизно раз на рік . Син мене любить і завжди чекає.

Зараз, нарешті, я остаточно повернулася в своє місто і їхати нікуди не планую. Знайшла тут роботу, з’явився
молодий чоловік,  ми живемо в його квартирі.

Вважаю, що настав час возз’єднатися з сином. Мій цивільний чоловік не проти, він теж вважає, що дитина повинна жити зі своєю мамою. У нас серйозні стосунки, швидше за все, будемо планувати спільну дитину.

Але бабуся виступає проти. Я розумію, вона звикла жити з моїм сином, він рятує її від самотності. Вона категорична. Мого нареченого вважає “одним з”. Каже, їй треба переконатися що я хороша мати, а відпускати дитину жити до «чужого вуйка» вона не хоче.

Я не позбавлена і не обмежена в батьківських правах, тобто можу прийти і просто забрати дитину. Але мені не хочеться псувати відносини з бабусею. До того ж, син її справді любить.

Як краще вчинити в моїй ситуації? Варіант, який вона пропонує, тобто покинути чоловіка і жити з нею і сином в її квартирі, я не розглядаю.

Текст підготували – intermarium.news

You cannot copy content of this page