Так склалися обставини, що нам довелося жити з батьками. У них двокімнатна квартира не одразу, але вони все ж погодились нас прийняти. Казали, що то буде дуже складно – четверо дорослих людей на такій маленькій території. Проте, ми все ж тут нині, але поведінки свекрів я зрозуміти не можу ну ніяк.
Я на восьмому місяці, незабаром і малюк з’явиться. А вони замість того, аби подумати про поповнення нас у найменшу кімнатку оселили. Свекри поступатись більшою не хочуть принципово.
Чоловікові належить ⅓ частина батьківської квартири, тому він має повне право тут жити. Проте тулитися у маленькій “дитячій” ми просто не зможемо з дитиною. Кімната настільки маленька, що там нічого не розмістити, крім шафи та дивана. Де ж ліжечко дитяче поставити?
Спочатку мене це взагалі не бентежило. Ми з чоловіком були щасливі що маємо дах над головою і спимо у ліжку. а не в тих умовах в які потрапили ще в лютому минулого року.
Але нині я, навіть не знаю, де розмістити все потрібне для майбутньої дитини. Я хотіла б спеціальний комод-пеленатор купити, але розумію, що ставити його нема куди. На ліжечко дитяче місце б знайти.
Та ще й свекруха ніби як “допомогти ” вирішила. зайшла вчора і запропонувала ліжечко посередині кімнати поставити, щоб прохід був. Сказала купувати ліжечко на колесах, адже його простіше пересувати з боку на бік. Якщо потрібно шафу відкрити, ліжечко заважатиме.
Та ніколи б ми сюди й не переїхали б. Жили б собі у власній квартирі спокійно, але де вона нині. Батьки мої он, за кордон виїхали і не повернуться напевне, бо ж нема куди. Але чи є в тому наша вина?
Свекри одразу відверто сказали, що не дуже раді спільному проживанню. Новину про те, що їм онука подарую вона сприйняли також прохолодно, адже не розуміють, як ми зважились на поповнення без даху над головою. Вони демонстративно зробила у своїй кімнаті ремонт, щоб дати зрозуміти нам, що туди вхід для майбутнього онука буде закрито.
Я вже як тільки не просила у них хоча б на час перший нам більшу кімнату віддати, але вони обоє заявили, що ми й так їх своїх переїздом потіснили, та ще й мало того – малюк скоро з’явиться. Хотіли узагалі нам на двері вказати, але чоловік мій швидко пояснив, що ми тут живемо не з їхньої ласки. а тому, що він є власником третьо частини квартири.
Не знаю уже, як і бути далі. Невже рідні люди можуть так ставитись до своєї родини?
19,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
