Ніколи не думала, що від слова «ремонт» у мене мурахи по спині бігатимуть. Вже цілий рік ми з чоловіком являємо собою будівельну бригаду і все завдяки моїй свекрусі.
А розпочалася ця історія з того, що Наталія Вікторівна вийшла на пенсію. Я не розумію, чим був мотивований цей вчинок, адже якихось особливих планів у неї не було. Енергії у матері мого чоловіка хоч відбавляй і вона цілком могла б попрацювати на робочому місці, але прийняла інше рішення. Не мені про це судити, що зроблено, те зроблено. Суть у іншому.
Наталі Вікторівні стало нудно. Майже місяць вона нас не турбувала. Спочатку відсипалася, потім відвідувала всіх подруг, потім гуляла парками та скверами, а потім вирішила, що їй нудно. І ось, на жаль, Наталя Вікторівна випадково подивилася одну передачу про ремонт. Це її так надихнуло, що вона вирішила повністю змінити інтер’єр у своїй квартирі.
Нічого такого в цьому немає. Є і кошти, і ми готові були допомогти, але процес перетворився на справжнє випробування для нас усіх. Почати варто з того, що свекруха не хотіла просто поклеїти шпалери та покласти ламінат. Їй треба було щось таке, особливе, щоб усі гості просто жити не могли від заздрощів. Вона переглянула море журналів, а потім вирушила будівельними магазинами. Звичайно, ми мали супроводжувати її в цьому процесі. Наталія Вікторівна придивлялася, прицінювалася, консультувалася. Буквально за місяць усі продавці знали нас в обличчя і я думаю, що тихо ненавиділи. Адже свекруха займала багато часу своїми розпитуваннями, але при цьому нічого не купувала.
Нарешті, вона визначилася. Настав наступний етап, ще складніший за попередній. Свекруха вирішила, що такий відповідальний процес вона не може довірити чужим людям, тож будівельників наймати відмовилася. “У сина “золоті руки”, він що матері рідній відмовиться допомогти?”, – сказала свекруха. Син не відмовився, як і зять, загалом, вибору у них і не було. Свекруха, разом із рідною сестрою обдерли шпалери і переставили меблі, щоб не заважали, а все інше лягло на наші плечі.
Я говорила про те, що Наталя Вікторівна має двокімнатну квартиру. Можна було відремонтувати зал. А потім спальню. Але це не для моєї свекрухи. Вона вирішила все зробити відразу, тому вся квартира перетворилася на сміттєзвалище. Звичайно, в таких умовах вона не захотіла жити, тому й попросилася до нас.
І ось вона гостює у нас уже цілий рік, і я не можу сказати, що маю задоволення від подібного сусідства. Я вже забула, коли висипалася на вихідні. Ми за рік зробили лише три речі: ванну кімнату, поміняли зливний бачок і вивезли сміття. Це для мого розуму просто незбагненно. Навіщо так довго зволікати? У мене складається таке враження, що свекруха все робить спеціально. Їй не так потрібен ремонт, як увага та спілкування. Наталя Вікторівна відмовилася від послуг професійних будівельників, нам ледве вдалося вмовити її, щоб люди виконували найскладніші роботи. Ми не проти поклеїти шпалери, та постелити лінолеум, але є речі, які мають робити спеціалісти.
— Та що вони мені там нароблять? Ось рідні все виконуватимуть із любов’ю, а будівельники ж не для себе, — розмірковує мама мого чоловіка.
Я згодна з тим, що є різні робітники. Виходить так, що у свою квартиру чужих людей протягом тижня свекруха допускати не хоче. Вона вважає, що без її нагляду вони не впораються. А сама також не хоче з ними залишатися.
— Мало що в них на думці, — каже Наталія Вікторівна.
Ось і виходить, що ремонт відбувається тільки у вихідні, при цьому свекруха робить перерви на чаювання. Я з чоловіком та його сестра із зятем тільки заважаємо один одному.
Але останньою краплею було те, що свекруха вирішила замість ламінату застелити лінолеум. Тобто ми мали повернути ламінат у магазин. і плитка у ванній їй уже не подобається – потрібна не бежева а червона з дзеркальними крапочками.
Тут уже моє терпіння добігло кінця. Баста! Сказала, що свекруха має три тижні на те, щоб закінчити ремонт і переїхати у свою квартиру, якщо ні, то хай винаймає житло і робітників – я у її дім більше ні ногою. Звісно після такої моєї заяви вона побігла шукати підтримки у свого сина, мого чоловіка, але там її чекало розчарування: він погодився зі мною і теж відмовився будь-що робити. Хіба найняти бригаду, а так і шурупа у тому домі більше не закрутить.
Сестра чоловіка і її сім’я підтримали нас повністю. Зрештою, два тижні і тридцять тисяч пішло на те, щоб у нашій оселі запанував спокій і мир. Бригада швидко все зробила, але свекруха тепер нам щодня телефонує:
— Плінтус у ванній за за шафкою трохи мені здається відійшов. І ще я помітила на шпаклівці подряпину у коридорі, а гіпсокартон на стелі трохи мені здається не рівним. Може прийдете виправите, раз ви бригаду наймали?
Уже й слухавку підіймати бажання не маємо. Замість “дякую” тепер вислуховуємо невдоволені коментарі. А могли ж сказати колись, що нічого в ремонті не тямимо, так ні:
— Ми вам допоможемо, – на свою голову мовили.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
