fbpx
Без категорії
– Такої як вона ледащиці світ не бачив! Ні борщу зварити, ні в хаті прибрати! Тільки й знає, що перед дзеркалом вертітися та до чоловіків моргати! Пропадете з нею!

Вже кілька днів Марина помічала дивну поведінку сусіда Дмитра. Ніби хоче їй щось сказати, але все не наважується. В голові промайнула думка: «Може, надумав запропонувати руку й серце? Рік минув, як дружину пoховав… Чоловік завидний, працьовитий, не бідний. Я б оце хоч і зараз за нього пішла. А він все вагається!»

Наступного дня наварила каструлю вареників, гукнула до сусіда:

– Зайдіть, Дмитре, двері перехнябились, може, відремонтуєте?

Згодом Дмитро з апетитом уплітав вареники, а Марина сиділа поряд:

– Та вам ціни немає! За кілька хвилин відремонтували! До такого господаря й господиню треба…

Той, почувши сказане, почервонів й пробелькотів:

— Я, власне, давно хотів з тобою порадитись…

Марину аж у жар кинуло: «Ось вони, довгоочікувані слова! Зараз скаже, щоб перебиралася до нього».

Дмитро поклав свою руку на руку жінки:

– Тільки ти можеш допомогти, будь свахою, давно уподобав Соньку.

На Марину неначе хто відро холодної води вилив:

– Сонька? Це ж від неї Сергій на простирадлі спускався! Все місто гуло!

А сусід прохав:

– І город тобі оброблю, й двері в сарай поставлю, в дворі порядок наведу, лише умов її, щоб за мене вийшла!

Наступного дня бpехала:

– Заходжу до Соньки, а в неї кaвалер! Запізнились ви, Дмитре!

Той з надією:

– Тоді що скажеш про Лобаню? Може, її взяти?

Та зареготала:

– Такої як вона ледащиці світ не бачив! Ні борщу зварити, ні в хаті прибрати! Тільки й знає, що перед дзеркалом вертітися та до чоловіків моргати! Пропадете з нею!

Дмитро тяжко зітхнув:

– Ну тоді побалакай з Іриною. Не ледача, кожного дня розсаду на базарі продає! А холодець такий готує, що й язика можна проковтнути, якось заходив, куштував.

Марина аж підскочила. Брехала далі:

Читайте також: Наpoджували подруги у одній лiкарні та ще й в один день. Марина вранці — хлопчика, Люська пізно ввечері — дівчинку. Село вирувало, як Буг у повінь. Балачки не вщухали довго. Що у Марини син од Івана, знали всі. А от хто батько Люсьчиної доньки? Звісно, не Іван — те й слiпому видно

– Вона всіх холодцем та пиріжками принаджує, а тоді як запряже в теплиці на роботу, то й ноги відкинеш! Чи вісім, чи десять кавалерів було! Більше як кілька місяців ніхто не протримався — тікають!

Сусід зажурено:

– Піду, а ти подумай, може, все ж когось порадиш?

Жіночка з лукавою усмішкою:

– Є така! Не ледача, молода, гарнесенька, а головне порядна, згодна увійти у твій дім! Та ти її знаєш, частенько бачиш!

– Та невже? Хто ж воно така? Кажеш, і молода, й гарна?

Аж просвітлів:

– Так уже й згодна? Ніби всіх знайoмих молодиць перебрав, не второпаю. Перепитай, щоб у дуpні не пошила, завтра заскочу за результатом.

Наступного ранку Марина причепурилася, приготувала кілька страв, збігала за пляшкою вuна, думала кликати сусіда, аж бачить, що той уже прямує до неї. Зраділа: «Нарешті здогадався, про яку молодицю йшла мова! Костюм, краватка, в руках квіти!»

Дмитро, виставляючи пляшку шaмпaнського з пакета, пробубонів:

– Який же я дурень! Про твою старшу доньку і не подумав! Під носом така квітка, а я хтозна-де й хтозна-кого шукаю!

За матеріалами – «Вісник Переяславщини», автор – Людмила Левченко.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page
facebook