fbpx
Історії з життя
Тамара віддано доглядала за мною у стаціонарі, приїжджала кожен день, мила, годувала, допомагала у всьому. Я тоді ще думала: «Як же мені пощастило, що у мене є така подруга» – коза наївна. Хіба я могла подумати, що це початок кінця мого щасливого сімейного життя

Прочитала вчора в вашому блозі історію молодої жінки, яка дізналася, що її чоловік і найкраща подруга зустрічаються за її спиною. Я опинилася в схожій з нею ситуації, але тільки в досить зрілому віці, коли невірність чоловіка вже може приректи вас на самотність. Особливо, коли це другий шлюб і знайти чоловіка з яким зважишся на третій – схоже на диво.

Я хочу попередити всіх жінок – женіть від себе і своєї сім’ї будь-яких жінок, ні за що не тримайте їх якими б чудовими вони не були. Інакше може бути дуже складно, як мені зараз.

З Тамарою ми дружили з інституту. Разом бігали на танці, майже одночасно вийшли заміж і стали матерями Потім практично в один час розлучилися, але продовжували дружити. Перехоплювали одна в одної гроші до зарплати, підкидали дітей, коли комусь треба було відлучитися, іноді могли по телефону поговорити і обговорити спільних знайомих. Не більше того.

Але потім Тамара вийшла вдруге заміж, виїхала в інше місто і сліди її загубилися. А я, ще років п’ять була одна, нарешті теж влаштувала свою долю. Причому мені дуже пощастило з чоловіком! Коли ми зустрілися мені було 36, йому 39. Він був одружений, розлучився. Хлопчик від першого шлюбу залишився з мамою, яка вийшла заміж за француза і погнала в Париж, захопивши сина.

У чоловіка був успішний рекламний бізнес, який він розвинув з нуля. Як то кажуть, живи, та радій. І я раділа. Почала працювати у нього в фірмі PR менеджером, у всьому підтримувала і допомагала. Мій син його обожнював.

Мені було вже сорок шість, коли на вечорі однокурсників знову зустріла Тамару. Я неймовірно зраділа, побачивши її, мені хотілося їй все розповісти, поділитися своїм щастям, дізнатися, як вона живе.

Тамарка, до речі зовсім не змінилася, хоч і чимало років минуло. Все така ж красива, доглянута брюнетка з зеленими очима. Хіба що додала у вазі трохи, але це їй йшло. Втім, і я за собою теж дуже стежила, щоб відповідати чоловікові. Він в свої 49 виглядав шикарно.

Якось непомітно наша дружба спалахнула знову. Виявилося, Тамара вже давно розлучилася і з другим чоловіком і повернулася в Київ, точніше в передмістя, де жила в батьківській квартирі.

Відтоді вона стала часто бувати в у нас в гостях. Іноді затримувалася на кілька днів, коли справи в столиці щоб не мотатися кожен день з передмістя. А нам не шкода, квартира велика, ніхто нікому не заважав.

Але потім я занедужала і перенесла важку операцію. Треба сказати, що тоді чоловік мене підтримував і був поруч, коли міг. Але він повинен був вести справи в компанії. А Тамара віддано доглядала за мною у стаціонарі, приїжджала кожен день, мила, годувала, допомагала у всьому. Я тоді ще думала: «Як же мені пощастило, що у мене є така подруга» – коза наївна. Хіба я могла подумати, що це початок кінця мого щасливого сімейного життя.

Після виписки мене направили доліковуватися в реабілітаційний центр. Я сама попросила подругу доглядати за сином і чоловіком. І Тамара доглядала… Готувала, прала, прибирала квартиру.

Санаторій був далеко від Києва, тому ні чоловік, ні Тома до мене не приїжджали. Тільки зідзвонювалися. Ще в санаторії я помітила, що чоловік став якось віддалятися від мене. Питаю у нього як справи на фірмі, він сухо відповідає, що нормально, клієнти є. А раніше він зі мною кожну дрібницю обговорював. Тома взагалі перестала виходити на зв’язок. Я тоді ще вирішила, що у неї черговий бурхливий роман і їй не до мене.
Я виявилася до неймовірності права.

Додому з санаторію їхала одна на поїзді. До чоловіка не додзвонилася, телефон був відключений. Дуже хвилювалася, думала з ним щось трапилося. Сталося. Але не з ним, а зі мною.

Зайшовши в квартиру, я зрозуміла, що багатьох речей чоловіка немає. Син сказав, що він уже тиждень не ночує вдома. Пам’ятаю, як сіла в крісло і залилася сльозами. До мене стало доходити, що в моїй родині щось відбувається. Але з Томою я це не пов’язувала.

Увечері я отримала СМС від чоловіка, в якому він повідомляв мені, що подав на розлучення. Я тут же йому подзвонила, але телефон був знову недоступний. За звичкою кинулася телефонувати Томі, щоб розповісти про те, який жах зі мною відбувається. Але її телефонний номер був заблокований. Подзвонила їй на роботу, мені сказали, що Тамара днями звільнилася. Вдома її теж не було.

Через тиждень ми з сином з’їхали в свою в квартиру. А чоловіка відтоді я так і не бачила. Нас розвели заочно. Ніяких пояснень з його боку не було. Думаю, злякався вийти на розмову.

Через півроку я дізналася від наших спільних з Томою знайомих, що вона вийшла заміж за мого колишнього чоловіка. І ще дізналася, що зв’язок їх почалася задовго до мого від’їзду в санаторій. Я здогадуюся чим вона його взяла.

Томка завжди була дуже легкою для чоловіків. Відразу підлаштовувалася під їх захоплення, ніколи не висловлювала претензій, а потім підкорювала.

Вона, як змія, вибрала момент, коли я не могла боротися. Напевно, вселяла чоловікові, навіщо йому недужа дружина, коли поруч ягідка, пашить здоров’ям.

Але що трапилася з чоловіком, з яким ми 10 років прожили душа в душу? Я не вірю у всю цю нісенітницю з приворотами, але як пояснити таку дивну поведінку чоловіка.

Я, до речі, оговталася після пережитого і збираюся жити далі на зло їм усім. Впевнена, мій чоловік ще нахлебчеться сліз із Томко. Таких мегер у нього ще не було. Вона його зламає.

Що ж стосується Томки, думаю, доля її ще покарає.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook