Друга татова дружина мені не подобалася. Було в ній щось таке …відштовхуюче. Вона була скупа на емоції, вона навіть татові рідко ласкаві слова говорила, про себе я зовсім мовчу.
Ніби, посміхається, чаєм напоїть, справами поцікавиться. Але якось все виглядало не щиро.
У дитинстві я бувала у них часто. Вихідні, канікули, мамині відрядження. Батько постійно працював, і ми з Танею були вдвох.
Мачуха намагалася терпимо до мене ставитися, наскільки це можливо по відношенню до чужої дитини. Своїх дітей у них з татом не було, з її розмов було зрозуміло, що справа в ній.
Я, напевно, була живим докором в її жіночій неповноцінності.
Коли я закінчила школу, почала рідше бачитися з татом. Він не наполягав на зустрічах, я не нав’язувалася. Ми могли по півроку не телефонувати. Але якщо справа вже доходила до спілкування, то тато хотів знати все про моє життя.
П’ять років тому вони купили нову квартиру. Продали татову стару квартиру, де колись я жила з мамою і татом, і взяли більшу. У Тані була своя квартира, але її маніпуляції з квартирами не зачепили. Мама, дізнавшись про це, тільки хмикнула:
– Ну і правильно. Хату твого тата перевела в спільну власність, а сама при своїй залишилася. Далеко піде.
Тата не стало майже рік тому. Про це я дізналася від Тані, а після татового похoрону, їй закортіло зі мною серйозно поговорити.
– Тут і гадати не треба: у спадщині справа. Проситиме, щоб ти відмовилася, і розповідатиме байки, що у тебе немає прав на татове майно, – сказала мама, коли я їй розповіла про дзвінок Тані. – Ти, головне, її не слухай. Ви з Ігорем хочете одружуватися, вам зараз ой як потрібні гроші. Чи ви все життя у мене жити зібралися?
Я не наважувалася на зустріч з Танею, уникала її. Я навіть до нотаріуса йти не хотіла, здавалося мені, що це не дуже правильно: вони там жили з татом, а тут я заявлюся і починаю щось ділити. Ми з нею за життя тата не дуже раді були компанії одна одної. А після того, що сталося, і тим більше радості не буде.
Таня чатувала на мене біля роботи. Вибору не залишилося, я зателефонувала до Ігоря і повідомила йому про те, що затримаюсь, бо зустріла Таню, потім ми з нею пішли в кафе розмовляти.
Мені здалося вона ніби постаріла, хоча ми не бачилися декілька місяців. Змарніла, погляд згас. Ми провели в кафе від сили півгодини і розійшлися. Додому я поверталася в роздумах.
Мама та Ігор часу дарма не втрачали: обдзвонювали всіх підряд в пошуках грошей. Перед мамою лежав аркуш з прізвищами і сумами, а Ігор розмовляв по телефону зі своїм дядьком, і просив у нього в борг.
– А ми тобі гроші збираємо, – мене мама поставила перед фактом.
– Дядько дві тисячі дасть, записуйте! – скомандував Ігор , закінчивши розмову.
– Навіщо мені гроші?
– На адвоката! – хором сказали мої найближчі люди.
– Навіщо мені адвокат?
– Раз Таня не полінувалася прийшла до тебе на роботу, то справа серйозна. Вчепиться, в квартиру, як кліщ. Адвоката тобі треба, щоб все, що тобі за законом належить, відвoювати до останнього сантиметра!
– Скасовуй все, не потрібен ніякий адвокат, – зітхнула я і розповіла рідним про зустріч з Танею.
Я очікувала почути від Тані все, що завгодно, але не це:
– Твій тато хотів, щоб ця квартира тобі залишилася. Оформити він нічого не встиг, так вийшло. Я хочу, щоб ми разом сходили до нотаріуса. Ти його єдина дочка. І я відмовлюся від своєї частки в твою користь.
У кафе Таня мовчки ковтала сльози і не дивилася мені в очі. Однією фразою вона сказала багато: як сильно вона любила тата, раз так легко готова відмовитися від майна тільки тому, що тато хотів залишити квартиру мені. І як вона шкодує, що у них не було своїх дітей.
– Ой, вона ще сто раз передумає! Ігор, поїхали за грошима! – не повірила мама, забрала Ігоря і вони поїхали.
Гроші на адвоката, позичені по всіх родичах і друзях, лежали у мами вдома кілька місяців, поки я не вступила в права спадщини. Батькова друга дружина не обдурила.
Мама все чекала каверзи від Тані. А я, як згадаю ці пошуки адвоката, і мамині мрії «дочка квартиру розміняє, шубу мені купить», то аж oгиднo стає. А Ігор? Мало слиною не бризкав, обіцяючи притиснути мою мачуху, а вечорами заводив розмову про нову машину. Та якби у Тані не було своєї квартири, я б не стала ні на що претендувати. І мама мене б не змусила.
Знаєте, тато завжди говорив, що його перший шлюб був помилкою. І зараз я згодна з ним. Зате він не помилився з вибором другої дружини.
Таню я не покину. Навпаки, спробую налагодити з нею стосунки. Хоча вона і переїхала до себе, але ми тепер частіше спілкуємося. З Ігорем, ми розійшлися, я зрозуміла, що він був корисливий, завжди прагнув власної вигоди,з такою людиною не було б мені добре.
Може, коли у мене народиться дитина, Таня зможе її прийняти, як внука коханого чоловіка. Несправедливо, що у такої порядної жінки ніколи не буде рідних онуків.
Правду кажуть: хочеш пізнати людину – поділи з нею спадок. У мене було багато часу, щоб зрозуміти і полюбити татову другу дружину.
автор: Ольга ЧОРНА
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
