— Тату, а чому ти став таким недобрим? – запитує у мого чоловіка наш семирічний син, – Ти ж у нас такий хороший, а зараз лиш лементуєш. Ти нас іще любиш, чи ми вже тобі не потрібні?
Не знаю з ким про це поговорити. Мамі соромно говорити. Чи то вже я нездорова, але я непокоюсь через свого чоловіка! Вислухайте мене і скажіть, чи не сходжу я з розуму.
У шлюбі я перебуваю на протязі восьми років. У нас завжди все було добре. Ми виховуємо двох синів, хлопчаки вже ходять в перший клас. Але останнім часом мені здається, що йому стала не мила наша сім’я. Він став прискіпливим до мене. Причому через дрібниці, то я суп пересолила, то руки в мене не з того місця ростуть не можу зашити йому сорочку. Хлопчики перестали спілкуватися з батьком як раніше. Він вічно чимось незадоволений. Ось нещодавно він прийшов з роботи і влаштував розбір польотів через те, що сини розкидали конструктор. Раніше його це не турбувало, а зараз просто край. Він починає втрачати самовладання. Діти ховаються за мене.
Минулого тижня сусід допоміг донести мені пакети з продуктами з магазину. Цю картину побачив чоловік. Що було, вам не розповісти. Він немов іншою людиною став: тільки піни з рота не вистачало. На мої виправдання, відповідав, щоб я не робила з нього телепня, і якщо хочу крутити шури-мури з сусідом, то щоб подавала на розлучення. Я думала, йому там недобре стане. У нього очі були такі дикі. Мені здавалося, що він зненавидів мене. Але що я йому зробила? Я не працюю, аби приділяти увагу сім’ї і дітям. Весь побут на мені. Він скоро перевіряти чистоту квартири почне. Крім цього він пішов до сусіда і влаштував йому розборки. Дружина сусіда була незадоволена тим, що відбувається. Тепер думаю, ніхто з жителів мого будинку мені не допоможе в разі необхідності.
Вчора сталося взагалі небачене. Увечері після роботи хлопчики заважали йому дивитися фільм, і він зробив їм таке зауваження, ніби перед ним були здорові чоловіки, а не діти, яким слід пояснити, що не так вони зробили. Один із синів запитав тата, чому він став таким недобрим, а чоловік просто наказав йому йти в свою кімнату. Я підійшла, щоб захистити дітей. Сказала, що не потрібно так себе вести, вони не заслужили. За, що отримала обіцянку дізнатись, як справжні чоловіки виховують дружин і дітей.
Я всю ніч проплакала, а він навіть прощення не просив. Ось і що це з ним відбувається? Мені соромно зізнатись, але я не впізнаю власного чоловіка. Батькам не скажеш, а подруги не зрозуміють. А якщо це буде тривати? Мені шкода дітей, вони вже ховаються в своїй кімнаті після приходу батька з роботи. А так не повинно бути.
Що мені робити? Чоловік ніколи раніше таким не був і подібного собі не дозволяв. Підкажіть бо я вже на краю.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
