fbpx
Історії з життя
– Тату! Татку а чому я повинен називати дядька Сашка батьком. Мама сказала, що тепер він мій татко, а ти ні! Це правда татку? тепер Сашко мій батько?

Мене звуть Артур, і у мене в житті склалася дуже неприємна ситуація. Понад рік тому я розлучився зі своєю дружиною. Це був складний період не тільки для нас, але ще і для нашого сина. Його звуть Сергій. Дуже хороший хлопчик. Добра душа. Але після нашого розлучення, він якось замкнувся в собі. З часом дитина звикла, спілкуванням зі мною він не обділений хоч ми і не живемо вже разом. Я його часто забирав гуляти в парки, з ночівлею у себе залишав, в загальному, дефіциту спілкування він не відчував.

Чому саме забирав раніше? Все змінилося три місяці тому, коли моя колишня дружина заявила, що не хоче, щоб я спілкувався з нашим сином. Вона стверджує, що я на нього не надто добре впливаю. Розповідає, що син після наших зустрічей стає сам не свій і знайти з ним спільну мову вона не може.

Я не розумів, звідки вона це взяла і як рідний батько може не добре впливати на дитину. Я з самого дитинства вчив свого сина тільки правильним речам. І моя дружина про це прекрасно знає. Я не розумів в чому причина всього цього. Але через деякий час я побачив колишню дружину з іншим чоловіком. І все стало на свої місця.

Той чоловік, з яким була моя колишня, це її новий співмешканець. Про це я дізнався від свого сина. Так крім того, що вона його привела жити в будинок, так ще і говорить моєму синочкові, щоб він її нового залицяльника називав татом. Це взагалі як? Я в ступорі. Вибачте мене звичайно, а чому мій рідний син повинен називати якогось мужика татом при живому батькові? Я говорив про це багато разів своїй дружині. Але вона ні в яку не хоче слухати мене. Стверджує, що просто хоче, щоб син подружився з її чоловіком.

Днями зустрів кума, так він підтвердили слова сина. Моя колишня хоче, щоб її співмешканець став батьком мого хлопчика. Виходить вона вирішила викреслити мене не тільки зі свого життя, а й життя нашої дитини. Хіба це нормально? Мені стало неприємно на душі. Я розумію, що ми розлучилися. Ну не зійшлися характерами, з ким не буває, але дитина тут причому.

Я не знаю що мені робити. Мені потрібна ваша допомога. Я дуже люблю свого сина і хочу брати участь у його житті як повноцінний батько. Що мені робити з усією цією ситуацією? Куди бігти, як діяти праіильно?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page