fbpx

Те, що мені братова дружина заявила просто в голові не вкладається. Здається, молода людина, а розуміння ніякого, що в житті нічого за «дякую» не буває

У мене між братом і мною велика різниця у віці, п’ятнадцять років. Мама створила нову родину і думала, що вона має зміцнюватися саме дітьми.

Я дуже люблю Дениска, бо практично його виховала. Адже мама вічно на роботі, далі втомлена, далі вітчим вимагав уваги. Виявилося, що Денис потрібен лише мені, а я йому.

Знаєте, смішно, але ми з Денисом були просто окремо, а вітчим з мамою – окремо. Мама тішилася, що діти її не дістають та дають відпочити, що ми дуже самостійні і хвалилася всім подругам, що я дитину і в садок відведу і наготую смачненького…

Але ми просто хотіли мати маму, щоб приголубила, наробила бутербродів, щоб разом пекли торт, а Денис запихав пальці в глазур…

Тобто, ви розумієте, що я люблю Дениса і бажаю йому всього найкращого. Але от його дружина… Я не планую, щоб якась молода дівчина вилізла мені на шию і ще й винуватила в абсурдних речах.

Я давно одружена і маю дітей та чоловіка. Голосно сказано, але я маю свій інтернет-магазинчик з дитячими речами. Я замовляю речі оптом і продаю. Мрію, що відкрию і сам магазин і нашому місті, але поки для мене це великі гроші.

Коли Денис одружився і в нього з’явилася дитинка, то я зрозуміло подарувала їм багато дитячого одягу. Хочу зауважити, що я продаю лише якісний одяг. А не той, що після першого прання розлазиться або облізає.

Дружина Дениса, Іванка, дуже мені дякувала за такі якісні речі і хвалила, що одяг легко відпирається навіть від соків і дуже добре носиться.

І почала вона мене просити купити їй то курточку, то взуття, то шапочки…

І головне, що це все за «дякую».

Зрозуміло, що я беру одяг за нижчою ціною, але я все одно витрачаю свої кошти. Є різниця між тим, що тобі на іменини чи день Ангела замовляють подарунок, і ти точно знаєш, що це ти купуєш сама і тобі ніхто гроші не віддасть.

Але отаке чи не щосезонне замовлення одягу, бо я тим собі на життя заробляю – це вже занадто.

Якось Іванка замовила дуже дорогу річ, то був брендовий комбінзончик і знову про оплату ні слова.

– Слухай, Іванко, це дуже дорога річ, тому я тобі можу дістати по собівартості.

– Ой, ну добре, – вона так скривила рот, ніби робить мені послугу.

А потім Денис сказав, що хоче зі мною серйозно поговорити:

– Іванка каже, що ти їй одяг продаєш за такими космічними цінами, що вона ні на що не може відкласти. Я все розумію, що ти платиш за доставку і все таке, але ж ми тобі не чужі.

Я втратила дар мови!

Мало того, що це все вона з мене тягнула безплатно, то ще й на мене наговорювала!

– Денисе, ти мене знаєш! Я попросила її оплатити тільки останнє замовлення, бо розумію, що вам важко і ти на все не можеш заробити. Але, це вже забагато. Твоя дружина хоче аби в дитини було найкраще і задарма – це так не буде. Я достатньо витратила на неї грошей і більше не збираюся. Якщо вам не по кишені, то купуйте в інших, але з мене годі.

Денис спитав, скільки вона назамовляла речей і я йому показала список і показала, яка це сума.

– Бачиш? І я попросила гроші лише за останню річ, бо вона справді дорога. І це забаганка, а не необхідність.

Денис побачив суму і в нього очі округлилися. Він пообіцяв, що з часом верне мені частину грошей і попросив більше Іванці нічого не давати.

І тут та Іванка прилетіла до мене з обвинуваченням, що я на ній наживаюся!

– Купуєш за копійки, а тут гнеш втридорога! Я вас добре знаю! І байдуже, що то твій племінник – грошима не можеш наїстися!

І як я маю тепер спілкуватися з братом, коли у нього отака дружина? З часом вона таки посіє між нами недовіру…

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page