fbpx

Те, що невістка почала м’якенько стелити, та цукром сипати, уже викликало в мене здивування. Я жила із цією дівчиною п’ять років і зрозуміла, що панна варта десятьох хитрих. Саме тому, коли після одного із трудових буднів вони мене у кафе запросили аби поговорити серйозно, я йшла туди не відпочивати. Звісно ж, я не помилилась

Те, що невістка почала м’якенько стелити, та цукром сипати, уже викликало в мене здивування. Я жила із цією дівчиною п’ять років і зрозуміла, що панна варта десятьох хитрих. Саме тому, коли після одного із трудових буднів вони мене у кафе запросили аби поговорити серйозно, я йшла туди не відпочивати. Звісно ж, я не помилилась.

Кохання сина мого накрило із головою затуливши очі і закривши вуха. Я добре бачила якою була та Ірина, але у своїй сліпоті син мій був щасливим, тож я відступила і не втручалась у їхнє життя.

Я ще до весілля молодим повідомила, що житимуть вони від мене окремо. Звісно, логічніше було б їх оселити у трьох моїх кімнатах, однак, мені легше їм на оренду грошей дати, ніж щодня бачити, як крутить невістка сином моїм.

Я мама, ну не зможу я втриматись аби не стати на його захист. А кому те потрібно? Нащо те спільне проживання, якщо ми одне із одним і розмовляти не будемо? Зустрічі раз на тиждень на нейтральній території аж на пів години часу, ото і весь мій ліміт терпіння до Ірини.

Але я одного планувала, а життя підкинуло іншого. Трійня у них одразу з’явилась. Звісно, що про оренду уже не йшлось. Ще до того, як мої онуки на світ попросились, молода родина уже ремонтувала дві кімнати у моїй квартирі – для себе і дитячу.

Чесно, для мене усі ці п’ять років, то морок якийсь. Я стараюсь і вдома рідше бути, пройшла тисячі курсів якихось, підтягнула англійську і вивчаю китайську. ходжу на фітнес пілатес і сальсу – усе, аби не приходити додому після роботи.

А це, стали вони обоє до мене аж надто добрими і люб’язними. Все “мамочко, та мамусю” обоє. Я вже насторожилась, бо ж до того такого не помічала за рідними. А тут ще й у кафе запросили для розмови серйозної.

Виявилось, що син із Іриною знову батьками стануть. Не планували, але онук мій сам ніби відчував і сидів тихо аж до шостого місяця не видаючи себе, хіба ото кілька кіло зайвих невістка набрала.

Так от, тепер у них до мене чи то пропозиція, чи то прохання – розмін житла. Вони ж обоє віддалено працюють, то  жити можуть будь-де. От і знайшли собі дім у селі під столицею. Фото показували, то там такий собі палац на два поверхи. Саме те для великої родини.

От тільки вартує він більшу половину вартості квартири трикімнатної, тож я можу розраховувати лиш на однокімнатну.

Я взяла час на роздуми, хоча ще там думала сказати категоричне “ні”. І причиною моєї відповіді є невістка. Так, син її кохає і його все влаштовує. але я добре бачу, що за тими медовими словами і вічним “сонечко” криється.

Я все ще свято вірю в те, що він одного дня прозріє і таки знайде собі дружину до пари. Кохання ж не вічне.

От саме для його справжньої родини моє житло і буде. Він же той дім точно Ірині залишить при розлученні і залишиться ні з чим. Я наперед бачу.

Однак, моєї категоричності не поділяє ні мама ні чоловік колишній. Вони в один голос говорять, що так треба було давно зробити і що я надумала собі казна-чого.

Але ж де? Я мама, хіба я не хочу добра своїй єдиній дитині?

Ну от скажіть, якби ваша дитина робила таку помилку, ви б інакше вчинили?

Руслана А.

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page