fbpx
Історії з життя
Телефон Сергій не брав і сам не дзвонив. Водій поглядав на неї допитливо, бо наречений за чотири години так і не захвилювався, де ж його мила? Вона не подавала виду

Цей Новий рік має бути особливим початком нового життя. Мар’яна це не просто відчуває, але й ретельно до цього готується. В повітрі витає запах великої приємної несподіванки в вигляді пропозиції руки і серця від Сергія. Вони разом вже рік. Разом працюють, разом живуть, ну, майже живуть. Він дуже часто ночує в неї, але не запрошує її до себе.

– Кицю, я живу з батьками і поки не хочу аби мене застали зранку з тобою.

– Але ж вони знають, що в тебе є дівчина.

– Звичайно. Найкраща в світі!

Від цих слів стає так тепло. Найкраща в світі! Це вона. Вона дуже старається. Це деякі жінки до Нового року готуються за тиждень до свята, а вона вже три місяці не вилазить зі спортзали, бо впевнена, що має мати якнайкращий вигляд, коли прийматиме освідчення. А ще, це додатковий стимул підтвердити Сергієві слова і знищити можливих конкуренток. Ще не час запливати жирком. Вперед до перемоги.

Вона дуже цілеспрямована. За останні два роки її вже підвищили. Оцінили по заслугах, бо й було за що – вона працювала допізна, виконувала свою роботу бездоганно, а ще допізна засиджувався й Сергій. Так вони й познайомилися. Сергій був кар’єристом. Це спочатку насторожило, бо було схоже, що він перед начальством аж підлабузнює. Але він був таким гарним. Без шкідливих звичок, гарний, любить її. Що ще треба для вдалого шлюбу?

А Мар’яні дуже хотілося заміж. Так, вона була хорошим спеціалістом, але незамінних не буває. Їй в спину вже дихали інші і, щоб бути на плаву завжди треба працювати більше і більше. Все довше і довше в цих бетонних стінах, холодних фойє, прозорих ліфтах. Це виснажувало. Хотілося втекти кудись в сміх і радість, в обійми, в тепло. Де твоя важливість безумовна – в сім’ю. Тому вона віддасть роботу Сергієві, бо він там як риба в воді, а сама буде гарною мамою і дружиною. Ось яке вона хоче нове життя.

– Мала, ти готова до святкування?

– Звичайно, – вона вже пів року як готова до святкування.

– Тоді сьогодні о сьомій ми збираємося в нашого шефа за містом на дачі, я тобі зараз скину адресу. Не запізнюйся.

– А ти?

– Я маю ще справи.

От як так? Вона ж хотіла разом, щоб опівночі в бокалі плавала обручка, а не згорілий клапоть паперу. Знову бачити колег не було ніякого бажання. А потім майнула думка, що, може, він планує якийсь сюрприз, що їде пізніше? Може, хоче перед колегами це зробити? Щоб шеф похвалив і накинув премію для святкування весілля? Це цілком можливо.

Вона була в повній бойовій готовності вже о п’ятій. Викликала таксі і стала уявляти як краще відреагувати на пропозицію: закрити обличчя руками, плакати, наскільки широко сміятися, підстрибувати, плескати в долоні?

Таксі повзло як черепаха, затори були страшенні, бо всі прагнули доїхати якнайшвидше і плювали на дорожні правила. За містом стало вільніше, але повалив сніг. Таксі махало двірниками, але це мало помагало, таксист вперся носом в вікно, бо дорогу ледве було видно. Як і слід було очікувати, вони заїхали в якусь кучугуру і виїхати було просто неможливо.

– Треба підштовхнути машину.

– Я на каблуках! І в сукні.

– Тоді сідайте за кермо.

Нічого не допомогло. Викликали евакуатор. Наближалася сьома година, а його ні чутно, ні видно.

– Будемо двоє святкувати, – заусміхався водій.

– Дуже проти. Мені сьогодні мали пропозицію робити!

– Вітаю.

– Дякую!

– То чому він не телефонує де ви?

– Бо робить мені сюрприз.

– Добре, добре. Не хвилюйтеся ви так. Нас витягнуть і будете щасливі до кінця життя.

– Дуже сподіваюся.

Коли нарешті приїхав евакуатор, то дорогу так засипало, що потрібен був вже екскаватор. Прийшлося вертатися назад в місто, телефон Сергій не брав і сам не дзвонив. Водій поглядав на неї допитливо, бо наречений за чотири години так і не захвилювався, де ж його мила? Вона не подавала виду. Добратися додому і тоді дасть волю почуттям, не буде вона ревіти перед цим. Це він винен, що вона не добралася вчасно.

– Слухайте, я винен, що ви не доїхали до місця зустрічі. Тому можу запропонувати не зустрічати Новий рік одній. У нас збирається чудова компанія. Ви не сумуватимете…

– Добре, – не дарма ж вона так довго готувалася. Поплакати одна ще встигне. Не сподівалася, що почне нове життя без Сергія, але зараз це видно, як божий день.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page