Мені 54 роки. Минулого року я вийшла на пенсію за станом здоров’я. Живу сама, бо чоловіка мого давно вже стало. Сама я займалася вихованням сина і доньки, сама дітей на ноги поставила. Старший уже одружений, має сина, а донька навчається в інституті та підробляє, щоб мені допомагати.
Син у шлюбі 5 років як. Відразу після весілля вони взяли квартиру в кредит. Син мав заощадження, батьки невістки допомогли, а виплачувати вони повинні були років з двадцять усе. Звісно, я проти була. Відправляла їх на заробітки та хто мене слухав.
Їм і так складно було з дитиною усе те виплачувати, а щойно лютий минулого року прийшов, так і геть не тігнули, бо ж де там та зарплата. Навесні невістка зателефонувала і почала скаржитися на безгрошів’я. Ні, вона не просила фінансової допомоги — більше фізичної.
Їй запропонували ще одну зміну узяти, бо багато роз’їхалось. Треба ж комусь із дитиною сидіти. Її батьки працювали, там не могли допомогти, а я на пенсії. От до мене і звернулась вона. Довелося мені погоджуватися, хоча не дуже хотілося. У мене зі здоров’ям негаразди, проте іншого виходу просто не було, тому що невістка прямо плакала у слухавку.
Сказала, щоб онука до мене привозили. Дитина в мене і днювала і на ніч інколи залишалась. Я ж думала що діти мої у три зміни працюють, аби швидше кредит виплатити. Мені так важко з малюком було, єдине втішало – дітям допомагаю у скруті.
А одного разу я випадково зовсім стала свідком розмови невістки з мамою її. Сваха моя радісно так невістці каже:
— Дякую донечко, не знаю. що б ми робили без вашої допомоги. У вас он кредит який, а ти й зміни додаткові узяла, аби ми могли з боргами розрахуватись.
Мене ці слова збентежили, адже про те, що вони батькам невістки допомагають мені ніхто не казав. Вирішила я усе у сина дізнатись:
— То що? – запитую при нагоді. – скільки там місяців ще свасі платити, чи вже все віддали?
Син сполотнів одразу. Запитав, чи це мені дружина його розповіла правду, чи я де-інде дізналась. Кажу, що невістка мені сказала, от тільки не уточнила скільки ще треба платити. Він видихнув заспокоєний моєю реакцією і каже, що й справді вони батькам невістки кредит закрити допомогли. ті на ремонт брали, бо свекор мав підробіток хороший, але все наперекіс пішло з лютого, той попросили допомоги, бо самі не справлялись. ось він з дружиною і взяв додаткові зміни, адже то батьки і їм треба помагати.
Мені так прикро стало. То з тієї сторони батьки, а мені можна і правду не сказати? Я ледь душу Богу не віддала з дитиною малою а вони з усіх сторін хороші “бо то ж батьки”.
Коли ж невістка приїхала я сказала, що не зможу більше онука глядіти. Надто він прудкий для мене і я не справляюсь. а вона прямо в сльози.
— Мамочко, та як ми без вас? У нас же кредит, а як нам тепер бути куди ж його?
Тоді я й запитала нащо був увесь отой концерт довжиною у пів року. Чому правди одразу було не сказати, адже тут не дитячий садок. Чи то так вони мене поважають? Сказала, що вона вільна робити що завгодно а на мене більше розраховувати вони не мають.
Син телефонував, просив хоча б кілька днів на тиждень з онуком сидіти, казав. що цього разу без секретів вони справді мають змогу заробити, але я вже їм не вірю.
Так, онука я люблю, але такого ставлення не терпітиму. Хай сваху просять. Хіба ні?
21,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
