Розлучилася дочка десь три роки тому. Онуку Єлисею тоді було три рочки, він тільки в садок пішов. Я питала у дочки, в чому причина розлучення, адже завжди мирно жили, а вона сказала, що чоловік дуже мало заробляє, їй такий не потрібен. Хоча жили добре, квартира своя, машина своя, в домі по вищому розряду було. Але я нічого говорити не стала, їм видніше.
Єлисей залишився з донькою. Вона вже вийшла на роботу, дитина ходила в садок. Батько з сином теж досить часто спілкувався. Як я знаю, платив аліменти, сам синові щось теж купував.
Дочка про себе не забувала, намагалася влаштувати своє особисте життя. Мені не подобалося, що вона так часто залишає дитину на нас, щоб збігати на побачення. Пояснювала, що вона тепер в першу голову мама, а по тому вже жінка, тому інтереси дитини повинні бути на першому місці, а вона бігає.
– Дитині потрібна здорова і щаслива мама, а не домашня квочка, яка біля нього цілодобово. Я ж його не одного залишаю, він під наглядом. А я ще молода, мені хочеться нормальну сім’ю.
Мені це не подобалося, але її переконати не виходило. І що їй сказати щось? Вона доросла, сама вже мама, мої слова їй в одне вухо влетіло, так відразу вилетіли.
Зять забирав дитину на вихідні, Єлисей тата не забував, завжди захлинаючись розповідав, як вони гуляли або ходили кудись. Ось це батько, хоч і розлучився з дружиною, але про сина не забув. Я думала спочатку, що ентузіазм його швидко згасне, але вже три роки все добре.
За цей час дочка вже навіть з’їжджалася жити з якимось “дядьком Сашком”. Сама вона нічого не розповідала, онук здав. Йому цей дядько не подобався. Як онук поскаржився, я дочці висловила, що це не справа. Вони йому ніхто і звати їх ніяк.
Ми тоді серйозно непорозумілись. Дочка вимагала, щоб я її життя не вчила, а я хотіла, щоб вона про дитину думати почала. А якщо їй син не потрібен то нехай батькові дитини віддасть. Він хотів його з собою залишити, але дочка в суді таке влаштувала, що суд виніс рішення на її користь.
Ця розмова була півтора роки тому. Місяць вона мені тоді не дзвонила, потім все-таки привела внука – її покликали на базу відпочинку на вихідні. Я мовчки дитину забрала, з нею навіть розмовляти не стала. Нехай робить уже, що їй хочеться. Сил її виховувати у мене вже немає. Бажання теж.
Ми з нею так толком і не помирилися. Спілкувалися тільки на тему онука, все. Решта мене не цікавило. Єлисей про маминих залицяльників теж більше не розповідав, а я не питала. Нехай живе, як уміє, це не моя справа.
Два місяці тому вчинок дочки навіть мене вразив до глибини душі. Вона зібралася у відпустку, запланувала поїздку на море. Добре, думаю, якраз онукові перед школою добре на море з’їздити, повітрям подихати, фруктів поїсти. Я навіть ні на хвилину не сумнівалася, що вони їдуть разом.
Але ближче до поїздки я раптом дізнаюся, що онук залишається в місті у батька. Спочатку подумала, що зять просто не хоче відпускати сина на море з колишньою дружиною. Хотіла з ним поговорити, переконати, все-таки це корисно для здоров’я хлопчика.
Коли я зятю подзвонила, щоб поговорити, він мені пояснив, що тільки за, щоб син поїхав на море. Але колишня дружина пред’явила йому таку суму, яку він повинен виплатити за відпочинок дитини, що просто морок. Зять відповів, що у нього таких грошей немає, готовий виплачувати по частинах, але дочка заявила, що бронювати все треба заздалегідь, а якщо він грошей не дає, то син на час її відпустки залишається з ним. Зять погодився.
Я зятю не повірила, думала, він десь перебільшує, тому що це неадекватно. Передзвонила дочці, вона спокійним тоном мені все підтвердила. Що ні, не бере сина відпочивати, тому що колишній не дав на це грошей, а у неї бюджет не гумовий.
– Я і так його годую, одягаю, готую, вожу в садок. Батько теж повинен брати участь. Я собі на відпочинок заробила сама, якщо сина рідний батько забезпечити не може, то це не мої справи. Нехай йому буде соромно.
– А тобі соромно не буде? Сама на море їде, а дитину тут кидає. Грошей у неї на сина рідного немає!
Але дочка заявила, щоб я не втручалась не в свою справу. Вона заробила на відпочинок, вона поїде відпочивати так, як їй подобається. Дитина ще з’їздить на море, коли його батько навчиться нормально заробляти. Тема закрита, це не обговорюється.
Вона так і поїхала, залишивши сина батькові. Я пропонувала зятю приводити дитину до мене, але він сказав, що взяв відпустку, вони з онуком поїдуть на озеро з наметами, теж відпочинуть.
Запитала, може йому грошей на внука дати, адже ситуація зараз нестабільна, але зять попросив його так більше не ображати, він нормально заробляє, щоб забезпечити сина. Просто у моєї дочки апетити занадто великі. За відпочинок дитини вона попросила занадто багато. Нібито її путівка стільки коштує і на сина потрібно стільки ж. А таких грошей “дістань та поклади” у зятя немає.
Я від вчинку доньки просто плачу. Залишити дитину без літнього відпочинку, коли він знає, що мама поїхала на море, це просто у мене в голові не вкладається. Завжди батьки намагаються краще для дитини виділити, а тут…
Я з нею після приїзду не спілкувалася. Мовчки онука забираю, мовчки віддаю. Нема про що мені з нею розмовляти. Знаю, що зять збирається робити все щоб син жив з ним, сподіваюся, що у нього вийде, батькові Єлисей явно потрібен більше, ніж матері.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
