Мене звуть Андрій. Я дуже люблю свою сім’ю, тому що батько з дитинства мені говорив, що немає нічого важливішого за сім’ю. Батько для мене завжди був авторитетом, всю нашу сім’ю і навіть родичів утримував і годував він. Завжди допомагав грошима і не тільки.
На превеликий жаль його не стало, але його виховання залишилося. Зі свого юнацтва, я намагався багато працювати і досягати поставлених цілей, і це було не дарма. Дозволяю мамі не працювати, а сам допомагаю їй грошима!
Зараз мені 35 років, я одружений вже 10 років. Ні моя дружина, ні теща не працюють. Коли мама дружини занедужала і не змогла ходити на роботу я взяв її під свою опіку. Минуло кілька років і теща вже давно здорова, але до праці повертатись не планує. Все одно не отримає вона там нормальної зарплатні. А так наша сім’я їй допомагає.
Працюю я на керівній посаді у міжнародній фірмі. Так, відрядження часті, але я усе одно багато часу родині приділяю. Усі сімейні свята ми відзначаємо у родинному колі, це закон.
І ось на одному з таких свят я став свідком однієї малоприємної розмови, яка перекреслила мій ідеальний світ.
Теща залишилась сидіти за столом із сестрою. Наша дружна компанія висипала на терасу, подихати свіжим повітрям. Я ж забув окуляри і мусив повернутись, адже на телефон прийшло повідомлення, а прочитати його я не міг. Підходжу до вітальні і чую:
— Бачиш, як життя склалось. добре Що Рита (так звуть мою дружину), тоді тебе послухала. Хай і пішла за нелюба, а диви як гарно живе. Та й не тільки вона. Ти он можеш собі дозволити і на курорти їздити і гроші відкладати.
— Ой, вона і досі каже, що не кохає його, але я її щоразу прошу озирнутись і трохи охолонути. Ти ж поглянь, нам таке і не снилось ніколи. Ну розлучиться вона з ним, ну піде жити до свого отого Єгора, і що? Сидітимуть на його зарплатню водія?
Прошу зрозуміти мене правильно, я одразу не знав навіть як і реагувати. Я щиро вірив у те, що наша родина побудована на любові і взаємоповазі і розумінні. У нас три сини. У нас спільний дім і сімейне спокійне життя довжиною у десять років.
Я кохаю дружину, люблю синів, поважаю тещу. А тепер усе це виявилось просто казковими декораціями. Я для них нічого крім грошей. Дружина, судячи з розмови, має на стороні когось. Теща лиш посміхається гарно, а сама складає гроші у калитку і просить доньку не робити поспішних кроків.
Руйнувати сім’ю? Чи поговорити з дружиною відверто. Але в результаті вона ж піде, якщо немає кохання. А я цього не хочу. Мені подобається те як ми живимо, мені подобалась наша сім’я. Хоча чи існувала вона насправді?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
