fbpx
Історії з життя
Тест зробила Олексієва мама. Вона розуміла що син не своє дитя ростить, їй його шкода було дуже, от і зробила. Приходить вся в сльозах і папірець йому дає. Олексій порвав його не дивлячись, а вона ридає і докупи клаптики складає. Просить у сина лиш одним оком поглянути

Вся ця історія розпочалася з того, що один хлопець в дитинстві занедужав, тому після такого не може мати дітей.

Про цю свою особливість він чесно розповідав усім дівчатам з якими зустрічався, окрім однієї. Ця остання чимось йому сподобалася, тому він ніяк не міг зізнатися адже думав, що більше не побачить її після цих слів.

Навіть не розумію, чому він їй не розповів? Все складалося добре доти, поки радісна жінка не принесла «чудову» новину:

– Ти скоро станеш татком!

Від такої гарної звістки чоловік засмутився і пішов у парк, щоб розвіятись. Але потім оговтавшись почав міркувати, як йому далі бути. Як йому вчинити з тою, яка його зрадила?

Про свій стан здоров’я він, все ж вирішив не розповідати до появи немовляти, граючи роль щасливого батька. А потім уже сказати все і залишити дівчину хай, як знає так і живе далі.

Друзі звичайно ж відмовляють його від такої гри. Можливо, говорять, що не готова вона до такого повороту подій і не потрібна їй буде ця дитина. Однак, він непохитно стоїть на своєму. Як вона зі мною, так і я з нею!

Через дев’ять місяців мій друг, навіть, без квітів рушає відвідати кохану і “свою” дитину. План у нього грандіозний: ефектно розповісти все і сказати, що він її залишає.

— Заходжу я в палату, а там у тому прозорому такому візочку, лежить у рожевій хмаринці чудо! У мене сльози на очі, слова вимовити не можу. Узяв на руки і от прямо там весь поплив. Зрозумів що ця крихітка для мене тепер цілий світ. Я ж думав усі свої тридцять п’ять, що знаю, що таке любов. Так от – не знав я нічого абсолютно. У мене від незнайомого мені відчуття аж ноги потерпли. Пригораю до себе немовляточко і плачу і сміюсь. Ввесь світ догори дригом мені тоді перевернувся.

Олексій, так звуть мого друга, татко відмінний. Сам велетень два з копійками, а мала дрібна, як мишеня. Треба бачитти як він її за руку веде. Скільки любові в його очах до донечки тієї. Дружині він нічого не сказав і лиш молив Бога, аби та не зізналась йому сама. Адже так у нього хоч ілюзія є, що то його дитина.

Тест зробила Олексієва мама. Вона розуміла що син не своє дитя ростить, їй його шкода було дуже, от і зробила. Приходить вся в сльозах і папірець йому дає. Олексій порвав його не дивлячись, а вона ридає і докупи клаптики складає.

— Ти поглянь, синку. Ти поглянь лиш, прошу тебе.

“Спорідненість 99.9 відсотків” лиш і зміг прочитати крізь сльози Олексій.

Кажуть, те, що не можливе у людей, можливе у Господа. Дива трапляються, шановні мої. Навіть, коли на них не сподіваєшся зовсім. Я переконався.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page