Знаєте, я з тих мамів. Які за те аби дитина була здорова, а все інше додасться. Я не переживала, як моя Юля вчиться в школі, вже якось її закінчить.
– Вже я вчилася і що? Всі відмінниці разом зі мною на заводі працюють, нема між нами ні в зарплаті різниці, ні у відношенні. Так, що головне, аби Юля була здорова, а там все й буде.
І ось донька пішла вчитися і ми з чоловіком все навчання й оплачуємо, але тут я вже маю інший підхід, бо тут вже основне для неї – професія. Як не буде добре знати предмет, то як буде працювати, як буде гроші заробляти аби добре жити?
– Ти, Юлечко, добре вчися, бо вже не жарти, треба знати свою роботу добре, тоді й легше тобі буде на самій роботі.
– Мамо, нащо мені та робота? Я заміж виходжу!
– Навіть не думай!, – кажу я їй, – Знаю я те все. Тут заміж, тут дитина і вже й навчання не треба, а потім роки пролетять і де ти будеш собі на хліб заробляти? На чужині? Ти маєш закінчити навчання, а там роби що хочеш!
– Ви так кажете, бо не хочете мені весілля робити!
– Так, я не хочу витрачати гроші на вітер! Поживете місяць, а потім розбіжитеся, а мені гроші хто поверне?
Донька губи надула і до матері моєї побігла жалітися, що мати заміж не хоче видавати. Мама ще тієї закваски, тому прийшла мені робити нерви.
– Діти хочуть, є любов між ними, то хай женяться!
– Добре. Я того жениха бачити хочу найперше, – кажу я тоді доньці.
– Дякую, мамо!, – даремно вона тішилася.
Прийшов зять… Господи… В білій сорочці тоненька шия, веснянки і кучері на очі.
Сидимо, говоримо, питаю його, де жити будуть.
– А мені бабуся квартиру свою віддасть, а сама до батьків перебереться, – каже Матвій.
– Що б ви без бабусь робили, – вже моя мама хустинкою очі витирає, – все для вас, діточки любі, лиш би ви добре жили!
– Так-так, – киваю я, – дуже хочу аби ви жили добре, тому маю до тебе Матвію одне прохання.
– Кажіть.
– Хочу аби ти мені потім не казав, що якась моя донька не така, як треба, бо ти не знаєш, але в житті воно так буває. Так от, я хочу аби ти мені підписався під тим списком, що я тобі буду про доньку казати, а ти мені те все затвердиш, що ти з усім ознайомлений і претензій не маєш. А як захочеш доньку назад вернути, то ми просто так не приймемо. Правда, чоловіче?
На словах про гроші вже й мій чоловік включився в бесіду.
– Аякже, навіть не знаю, яку я компенсацію захочу, треба над тим подумати, – каже він.
А я далі за своє і починаю казати, до чого він не має мати претензій щодо моєї доньки.
– Так от, Юля не любить вставати зранку, не вміє готувати їсти, не любить мити посуд, не вміє прати, не любить прибирати, любить ходити по магазинах та тринькати гроші на одяг, косметику… На роботу ходити не хоче, хоче аби її чоловік забезпечував. Хоче ходити в дорогі ресторани та смачно там їсти в гарному платті та макіяжі. Як у кіно.
Далі я звернулася до доньки чи не все забула записати. Дивлюся, а вона в лиці змінилася.
– Щось не так, дитино, – питаю її, – мама щось забула?
– Мамо! Нащо ви таке кажете?
– Доню, твій чоловік має знати, що він собі бере, щоб потім не було повернення з однією сумкою в клітку додому! Ти сама подумай, товар, який повернули, вже свою цінність втрачає. Ти ж на то вчишся, маєш знати!
Вже й молодий не в захваті від такого переліку. Хоч на початках і хіхікав, зо хто той посуд буде мити та прибирати, якщо на те є домогосподарка.
– А ти на неї заробиш чи в батьків гроші братимеш, – питаю його.
Замовк.
Розійшлися, казали, що подумають.
Особливо невдоволена моя мама, каже, що я все зіпсувала і не треба отак в лоба було казати все про нашу дитину.
– То твоє лице таке виховання, а ти все те перед зятем і виклала! Та де про таке говорять, побійся бога! А ти ще й з того горда, не знати яка мені мудра! Як ти така мудра, то жде твої гроші?
– Там, мамо, де ви мене заміж випихали, бо беруть, а про те. Як ми далі будемо жити й не подумали. Якби ви мені тоді наперед сказали, що я в чоловіка за всю свою роботу й слова доброго мати не буде, то жде би я за
той «заміж» так спішила?
А ви як гадаєте, хто тут правий?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
