Я ніколи не замислювалася про те, наскільки добре я виконую свої обов’язки матері по відношенню до своїх дітей. І ніколи не думала про це серйозно. Однак тільки зараз, на схилі літ, я почала дійсно про це замислюватися. І все сталося після нашої чергової суперечки з донькою. Вона виказала мені багато чого прикрого і саме це змусило мене замислитися над тим, що я ніколи не була гарною матір’ю.
І мені дійсно шкода, що зрозуміла це я тільки тоді, коли міняти що-небудь стало пізно. Чомусь мені завжди здавалося, що я все роблю по відношенню до своїх дітей правильно. Я ніколи не сумнівалася в тому, як проходить моє виховання. Мій чоловік мене завжди підтримував, а діти не висловлювали явного невдоволення.
І я щиро не розумію як я повинна була зрозуміти, що все йде не так, як потрібно. Мої подруги і батьки теж не говорили нічого конкретного. Я добре пам’ятаю, що свого часу цікавилася їх думкою щодо цього, однак схоже, що для них це було звичайною формальністю. Сказати, що все чудово, і змінити тему. Чи правильно це? Ні, але хіба я можу їх в цьому звинувачувати. Вже тим більше тепер, коли це робити пізно. Тим не менш не буду заперечувати, що мені хотілося б мати в той час об’єктивну оцінку того, як я виховую своїх дітей. Можливо, це допомогло б мені уникнути безлічі помилок. Та й в цілому це було б корисно для себе. Я адже могла допомогти комусь ще. Але немає сенсу сумувати про минуле – не вийшло.
Єдине питання для мене зараз звучить інакше. Мені хочеться знати, що я можу зробити в цій ситуації. Чи повинна я продовжувати звинувачувати себе чи спробувати якось виправити цю ситуацію? Допомогти у вихованні онуків чи зробити щось ще? Залишати це просто так точно не можна. Це буде дійсно неправильно. Хоча б у своїй старості мені хотілося б вчинити правильно. І так, щоб це оцінили.
Можливо мені варто звернутися до когось. Не стільки за психологічною допомогою, скільки за порадою того, що робити далі. Розумію, що в моєму віці робити таке напевно пізно, проте раптом це допоможе. Ніколи не дізнаєшся, поки не спробуєш. Так адже зазвичай говорять. Просто спочатку мені хотілося б отримати підтримку від близьких мені людей. Саме це дало б мені впевненість в тому, що я буду робити.
Загалом, так чи інакше, але щось зробити мені все одно доведеться. Залишати це просто так я не зможу. Я повинна хоча б спробувати зробити, як мати своєї дочки.
Фото ілюстративне.
