Після переїзду до столиці нам із Іваном було непросто. Відразу після закінчення інституту ми одружилися. Жили на орендованих квартирах. Віддавали майже всю мою зарплатню на те, аби платити за проживання. звісно, так довго тривати не могло, нм потрібно було власне житло. Саме тоді батьки чоловіка поїхали на заробітки за кордон і передали нам гроші достатні. аби ми могли зробити перший внесок і придбати, хай і в кредит, але власну квартиру.
Допомоги ні від кого не просили і досі внески виплачуємо самостійно. Першу суму батькам давно повернули з лишком. Нікого не звинувачую і нічого не вимагаю. Просто розповідаю про факти.
Тільки наше сімейне і побутове життя увійшло у спокійне русло, як тут лютий минулого року. Оскільки ми в столиці проживали, то перші місяці були особливо важкими. Батьки чоловіка кликали нас до себе, але ми тут мали своє житло, роботу, життя – ніхто і нікуди їхати не мав бажання. До батьків за кордон подалась молодша сестра чоловіка. Вона студентка, перший курс якраз.
Проте, за кордоном сестра чоловіка бути не змогла довго. У неї прямо дах там їхати почав і батькам чоловіка не залишалось нічого окрім як відправити її додому. Проте, вони не бажали, аби дівчина сама залишалась у їхньому домі, тому вони попросили аби вона певний час пожила у нас. Звісно ж ми виходу не мали – погодились.
Я не заперечувала і розраховувала, що сестра чоловіка допомагатиме з домашніми справами. Вона справді допомагала, але її батьки при цьому не просто підселили її в нашу квартиру, а ще й харчування та інші витрати на нас повісили.
Тієї суми, яку вони висилали, не вистачало ні на що. Дівчина брала гроші собі на проїзд, а лишалися копійки. Спочатку я помітила, що в мене занадто швидко почали закінчуватися шампуні, гелі, мило та порошки. Свої предмети гігієни вона мала, але вона явно користувалася моїми.
З одного боку, мені не шкода, але чому я маю утримувати чужу дорослу дочку? На таке я не погоджувалася. Дівчина цілком доросла і могла б десь підробляти, щоб мати трохи грошей на власні потреби.
Якось з ранку я застукала її за тим, що вона користувалася моєю косметикою, а на завершення ще й взяла мій улюблений і дуже дорогий парфюм, який подарував мені чоловік.
– Доброго ранку! Якщо ви прокинулися вже, то закрий за мною! – Сказала вона з усмішкою.
Коли я розповіла про це чоловікові, він заявив, що це все дрібниці і не варто надавати цьому такого значення. Так, не його речі використовували! Потім сказав, що в них в родині завжди було заведено ділитися речами. Нічого страшного у цьому немає. Мовляв, радуйся, що сестра побачила в тобі близьку людину.
Але в мене від цього жодної радості не з’явилося. Я не люблю, коли хтось бере мої речі, ще й без дозволу! У результаті я вирішила поговорити з Настею. Вона вислухала мене і нічого зі сказаного мною не зрозуміла.
— Так і скажи, що я вам заважаю. Навіщо шматком хліба дорікати. Чи тобі краплі шампуню шкода?
Того ж вечора зателефонували свекри з притензією, мовляв я їхню донечку, ледь не сиротинку ображаю. Але чим? Я пояснила все, як є, але вони почули те що хотіли.
— Вона що, дуже вже тебе об’їла? ніколи не могли навіть подумати, що ти так будеш ставитись до дитини.
Тепер я прямо ледь не пані із мітлою. Сестра чоловіка дметься, чоловік мій не говорить, навіть мама моя і та не розуміє, чим я не задоволена.
А я ніяк зрозуміти не можу з якої такої радості я повинна за свій кошт утримувати чужу для себе дитину. Чому я повинна її годувати, одягати і ще й гроші на розваги давати. Ми окрема родина і нікому нічого не винні. Хіба не так?
01,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
