Приблизно 8 років була вимушеною домогосподаркою. Спочатку один малюк з’явився, після – другий. Молодша дитина нездужала часто, довелося роботу залишити, ніхто з роботодавців мої часті лікарняні терпіти не хотів. Бабусі не допомагали (вони працювали), на няню грошей не було, тому займалася дітьми повністю я, а чоловік нас забезпечував, за що величезне йому спасибі.
Але все закінчується, діти підростають. Вийшла на роботу після 8 років «сидіння вдома». Спочатку я, як зразкова дружина, прагнула все встигнути, вставала о 5 ранку: підтримувала на тому ж рівні чистоту в будинку, як і за часів, коли була просто домогосподаркою. З дітьми за звичкою займалася тільки я: уроки, гуртки, секції після роботи. Так, у мене була та сама друга зміна, як у багатьох, але з однією великою різницею.
Мій чоловік за час мого «сидіння» вдома звик, що пельмені у нас – не куплені, а саморобні, що вдома чисто і пахне пирогами, діти доглянуті, бюджет заощаджено (ніякої доставки їжі додому, ніяких нянь і репетиторів, всім займалася я). У нього не було звички щось робити з цього списку !!!
Історія банальна і знайома багатьом. Життя в дві зміни з повною віддачею сил. Тільки після кількох місяців такого життя я потрапила до стаціонару. Зрозуміла, що так жити більше не можна. Прийшла з роботи і завалилась на диван з телефоном. Прийшла без сумок з продуктами. Ні уроки, ні вечеря мене не хвилювали. На питання чоловіка, а де дитина молодша і де вечеря, відповіла, що дитина – в садку, а вечеря – на полиці в магазині, хай сам обирає, що до смаку.
Іноді потрібно просто вчасно лягти на диван і зупинитися.
Після цього було з’ясування стосунків і невдоволення чоловіка, як же так, адже він з роботи прийшов голодний. З’ясовували стосунки довго, думаю, і сусіди все чули.
Думала, що розійдемося. Чоловік дивувався, як же це так, він тепер повинен сам готувати їжу? Аргумент, що я теж працюю, не спрацьовував. Думала, розлучимося, поки ділимо обов’язки. Але ні, любов і здоровий глузд перемогли. Вирішили: перейду на півставки, коли буде можливість. А поки готуємо їжу і займаємося дітьми по черзі.
Можна домовитися з чоловіком, якщо він – чоловік. А якщо ні, то є сенс задуматися, а чи треба вам таке життя, якщо ви в ньому – кінь, який тягне усе? Нездорові, знервовані і вічно невдоволені дружини, нікому не потрібні. Бережіть себе!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
