Син, тільки-но з’явившись на світ, безперестанку репетував. Він не спав взагалі! Дружина якось швидко призвичаїлася, і для неї цей крик був просто фоновим шумом, а мені на роботу і я не міг не спати.
Через тиждень безсонних ночей перебрався практично жити в машину, власний дім був чимось на кшталт громадської їдальні, таке от було враження!
Я проклинав той день, коли зважився, чи то погодився, на батьківство, хоч дружину кохав.
Через постійний синів лемент у мене голова йшла обертом, і я щиро зізнався собі, що так жертвувати собою заради інших не можна, у мене запасного життя немає.
З’їхав на орендовану хату, хоч і квартира дошлюбна була, але я не хотів судитися, залишив усе їм. Забігав до них іноді.
Син завжди репетував, з віком просто перестав “плакати”, почав просто підвивати безперервно, а до 10 років минуло і це, залишилася звичка наспівувати різні мелодії.
У нього не було жоднісіньких відхилень, просто йому подобалося слухати свій голос. З дружиною сильно посварилися, через те, що я вирішив піти, але гроші я давав постійно, ніби за інерцією.
Син виріс, після його повноліття ми раптом зблизилися! Спільні теми, заняття, я зрозумів, що сумую, якщо він на сесію їде на місяць, бо коли тут у місті, то через день у гості заходить.
Я гадав, що бути таким батьком, якого любить дитина, складно, не сподівався на його присутність у моєму житті, ми бачилися кілька разів на рік, коли він був дитиною, але я завжди залишав позитивне враження – він із захопленням згадує дні зі мною в гаражі та на рибалці, мої нехитрі подарунки.
Каже, що мама муштрувала його і так, і сяк, нікуди з нею не ходили, час з ним вона не проводила, у них немає особливого зв’язку. Частіше, ніж раз на місяць він у неї не буває.
От був би я розумнішим, ще б і донька напевно була у мене! Жаль неосмислену молодість, правду люди кажуть.
Дмитро.
