Мій синочок, це все, що у мене є на цьому світі. Чоловік пішов від мене, коли я була на останньому місяці. Це було несподівано, звичайно, але бажання привести у світ здорову дитину для мене було важливіше за все, на той момент. Я змогла взяти себе в руки і тепер у мене найкращий чоловік на світі! Мій синочок!
Він дуже швидко подорослішав. Непомітно проскочила школа, а потім і навчання в університеті. В один прекрасний день він одружився і заснував свою сім’ю. Але в дружини собі вибрав не надто хорошу дівчину, яка з першого ж дня нашого знайомства, викликала у мене тільки роздратування.
Молоді стали жити разом зі мною. Спочатку я цьому була зовсім не рада, але після зрозуміла, що це дуже гарний збіг обставин, який дозволить мені виправити помилку сина.
Ця його дружина намагалась ввести свої порядки в моєму домі! Ага, зараз!
Довгі шість місяців мені знадобилося, щоб відкрити синові очі на його дружину. Вказувала йому на всі її мінуси і щоразу серйозно з ним говорила!
З огляду на те, що я і син працювали цілими днями, а ввечері нам же доводилося готувати на всіх вечерю, бо те, що готувала невістка їсти я не могла і сину своєму не дозволяла. А як вона у квартирі прибирала. Мати рідна! Я мусила ставати і перемивати все.
Я в своєму житті нічого не отримала просто так. На кожну річ мені доводилося самій заробляти, і сподіватися було ні на кого. А тут прийшла ця дівчина молоденька і почала під себе все крутити і перевертати. Ну, за які це такі заслуги ?! Немає таких заслуг! Всього потрібно досягнути і старанно працювати. Тільки тоді є можливість придбати те, що тобі хочеться!
Невістка ж вперто продовжувала гнути свою лінію! Але мої щоденні указки синові на мінуси дружини нарешті подіяли. Він розлучився з нею. Вони розлучилися, і ми зажили як і раніше.
Але мої очікування, ні на секундочку, не співпали з реальністю нашого подальшого життя. Дитину, ніби, підмінили. Він став зовсім іншою людиною. Почав заливати за комір і влаштовувати вечірні концерти.
Я думала, що з часом це пройде. Але далі більше. Він закидає мені, що саме я винна в тому, що його життя не склалось. Людина, в яку перетворився мій синочок, стала зовсім чужою для мене. Немає більше тієї легкості і надійності в його погляді. Там оселилося безсилля і нерішучість.
Всі мої зусилля повернути хлопця до свого нормального стану нічого не дають. Він не хоче взагалі спілкуватися зі мною. Став скочуватися по похилій. І я вперше в житті розгублена і не знаю, що ж далі робити?
Що ж та невістка наробила? Її немає, а ми й досі жити спокійно не можемо. Як же мені повернути свою дитинку?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.