Ви пробували відмовляти найріднішим? І я не змогла, тому й таке зі мною сталося, що й не знаю, як те все докупи скласти.
Я заміжня десять років, живемо ми з чоловіком у свекрухи, маємо двох діток. Я працюю на пошті, а чоловік на СТО, нам на життя цілком вистачало, але надумали ми зробити ремонти, а то як потягнуло одне за другим, що й спинитися вже не можна, а коштів доробити нема.
І одного року вирішила я поїхати на сезонні роботи на літо, поки мала відпустку. Попала я на полуницю, дуже було важко мені, бо й не звикла, і важко справді, ледве я добула до кінця і так мені було, що вже й не хотіла їхати. Але в дорозі таки почала відходити і вже порахувала. Що непогано заробила.
І так я собі ще поїхала і ще. Свекруха залишалася з дітьми, бо моя мама живе в сусідньому селі і не часто приїжджає до нас.
І ось того року я вирішила поїхати на ціле літо, щоб бути на всіх сезонних овочах і фруктах. Заробила дуже добре, така була вдоволена, що й легше мені було і по грошах вийшло.
І ось я приїхала, як застала свекруху лежачою, бо щось їй спину скрутило і ні сісти, ні встати. І я не довго думала та її в лікарню, а далі порадилися з чоловіком і ще й в санаторій спеціальний відправили.
Але пройшло трохи часу, свекруха вернулася, як тут мама моя телефонує:
– Ольго, мені зуби треба робити, дай мені з десять тисяч.
Ну таке, що поробиш, мама, треба дати. Але далі мама сказала, що то мало, то треба ще стільки, дала я ще стільки.
А тут і свекруха так само захотіла зуби, знову я в гаманець і даю.
Приїхала мама до нас, бо був день народження у мене. Та й про все балакаємо і свекруха й почала мене хвалити, яка я добра невістка, що на ноги її поставила і ще й на зуби гроші дала.
Мені приємно таке чути, адже це правда. Мама послухала те все, а далі мені й каже:
– То свекруху по санаторіях, а я маю в тебе гроші випрошувати на дрібниці? Ти хіба не знаєш, як мені спина ниє, як я мріяла попасти туди?
– Мамо, але вона мені помагає з дітьми і я їй помогла, щоб вона й далі мені помагала.
– А я тобі ніколи в житті не помагала? Я тобі нічого в житті не дала? Мами не треба? Маму вперед ногами аби не випрошувала грошей?
Вже свято перетворилося не на свято. Я тоді зопалу гроші в руки і їй даю:
– Беріть, раз так в грошах розходиться.
І мама гроші зібрала:
– Я не горда, – збирала вона купюри, – отак ти мені дякуєш за все?
Вона зібрала всі купюри ще й дітям сказала збирати. Потім те все в сумку і додому, я залишилася без копійки, все, що заробила, все отак розкидала.
Але найголовніше, що така моя щедрість ще й не дала ніякої мені радості. Мама не говорить зі мною, свекруха так само, бо я сказала, що їй помагаю лише тому, що вона помагає мені. Ремонт і далі на місці, чоловік каже, що я сама все заколотила, тому хай йому дам спокій.
Але я це все аналізую і не розумію, де ж я помилилася? Чому я вийшла крайня в цій ситуації. але найголовніше – як мені це все виправити? Що порадите?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
