Я спершу думала – здалось. Ну не може моя мама от так вчинити. Вона ж ніколи не була такою. Однак, коли все повторюється раз за разом, то приходить розуміння – для неї це норма нині.
Останні кілька років мама стала якось вибірково робити подарунки. У неї четверо онуків, двоє моїх діток і двоє – сестри. Особливо це стосується всього, що вона дарує своїм онукам.
У мене є сестра, у неї дочка та син. Вони майже ровесники моїм двом хлопчакам. Перші два роки, поки діти були маленькими, все було нормально, мама ставилася рівно до всіх.
Однак останніми роками вона почала дарувати моїм дітям щось зовсім незначне, а от мої племінники завжди отримують дорогі справді хороші подарунки.
Як на мене, вже краще вона зовсім нічого не дарувала, ніж так виділяти дітей сестри. Адже ми спілкуємось усі разом, діти бачать ці подарунки.
Я вважаю, що вона робить не так, як слід. Але на мої зауваження мама завжди відповідає, що сестрі треба допомагати, оскільки вона виховує дітей без чоловіка.
Як от так просто сказати, все виглядає правильно. Справді, сестра останні чотири роки виховує дітей без чоловіка, а в мене в сім’ї все гаразд.
Проте, ми не маємо великих доходів, дітей хоч іноді хочеться і на відпочинок звозити, тож у нашій родині завжди є проблеми з грошима.
Щоправда, зараз ситуація стала трохи кращою, але чоловік ще має допомагати молодшому братові, якому лишилося два роки навчатися в інституті.
А моя сестра не працює. Вона вийшла заміж за досить забезпеченого чоловіка, але за кілька років вже було розлучилася. Однак чоловік продовжує забезпечувати і дітей і її.
Справа в тому, що Єгор колишній чоловік сестри, віддав їй квартиру, щедро платить аліменти, тож сестрі навіть не треба працювати.
Там розлучення відбулось не просто так, а через його зраду, і зараз він постійно почувається винним перед моєю сестрою, тож крутить вона колишнім, як душі завгодно.
Сестра їздить з дітьми на різні курорти, не лише влітку, а й на осінні канікули, купує дітям дорогі речі. Усе це фінансує її колишній чоловік. Скажу як є – я не заздрю, тут інше. Говорити, як це робить мама, що сестриця сама ростить двох дітей не зовсім правильно.
І от, моя рідна мама бачить, що відбувається у наших із сестрою сім’ях, але вперто продовжує наполягати на тому, що сестрі набагато важче жити, ніж мені.
— Та скільки можна її шкодувати? – кажу не витримавши одного разу, – Ти ж розумієш, що у сестри все просто чудово. Її повністю забезпечує її колишній чоловік. Тій навіть працювати не треба, – нагадала їй вчергове.
— Ти просто в такій ситуації не опинялася. А сестра твоя стільки років зовсім одна, – відповіла на це мама.
І сперечатися з нею було вже марно. Я раптом зрозуміла, що вона давно все вирішила і не на мою користь. Тепер сестра у нас і бідненька і не щаслива, а от я життям забезпечена і вже мені нічого не потрібно.
Та мені не за це прикро, за дітей. Як пояснити чому одним бабуся дарує гроші і чималі, а їм дістаються дешеві роботи і ляльки.
— Я не хочу йти до бабусі, – каже мені донька одного разу, – Вона все одно нас не любить і буде казати, що Валентинці і Єгору треба додатковий кусочок торту, а нам тато може придбати, як мало. Чого так, мамо?
А я й сама не знаю, чого то так є? а головне, як те все пояснити дітям і зберегти між ними і бабусею гарні стосунки?
А потім думаю: а може й не треба намагатись? Зрештою, мама сама прагне до того, що скоро мої діти і не прийдуть.
Головна картинка ілюстративна.
