Я з чоловіком уже майже рік живу у Львові. Колись, сюди перевели його фірму і ми переїхали слідом. Тоді це була така собі перестраховка і всі мали повернутись додому швидко, проте не так склалось як гадалось. Фірма чоловіка ще борсалась перший час, але згодом закрилась.
Чоловік працював у на престижній посаді, відповідно, і заробітки були такі самі, престижні. І ось фірма зникла, на менше він через амбіції не погодився, вважаючи себе фахівцем високого польоту (в принципі так, не сперечаюся), але, як кажуть, на безриб’я і рак риба.
Замість того, щоб придушити в собі гордість і зарозумілість і піти хоч кудись, аби платили, він знайшов собі нове місце роботи – затишний шкіряний диван, на якому великий спеціаліст професійно керував пультом від телевізора, відволікаючись, хіба що на культпохід до холодильника.
Я не висловлювала своє «фе» місяці три, свою роботу чоловік любив і справді переживав з приводу її втрати. Але життя продовжується! Коли я почала тягнути останні купюри з наших заощаджень, зрозуміла – на мою зарплату ми виплачувати оренду і жити на колишньому рівні не зможемо.
Як би ненароком питала чоловіка, чи не знайшов він роботи, коли ж зрозуміла, що він взагалі не хоче говорити про це, змінила тематику.
Вишукувала в оголошення про вакансії підходящі варіанти та підсовувала їх коханому. У результаті отримала прекрасний «комплімент»:
— Що ти розумієш?
Відповіла також емоційно:
– Згодна, повний нуль, розбиратися ніколи, своєю роботою завантажена!
Чоловік чудово зрозумів текст між рядками, і замкнувся у собі. Демонстративно знизив собі раціон харчування, і раз на добу «доповідав»:
— Направив резюме у дві (три, чотири) фірми. Відхилили.
Потім «доповіді» припинилися, становище «лежачи» стало звичайним для мого колись затребуваного чоловіка.
До якоїсь фізичної праці він не звик, коли колишній співробітник, що опинився у тій же ситуації пропонував йому підзаробити на будівництві, підсобником, чоловік досить різко відповів:
– Я звик працювати головою, а не цемент місити!
Колишній співробітник навіть не образився, і легко парирував:
— А ложкою, мабуть, працюєш? З нею багато розуму не треба!
Я мало не розсміялася, чоловік надувся, бачачи іскорки в моїх очах.
Гроші мають властивість закінчуватися, і про це я повідомила чоловіка, що звично лежить на дивані в глибокому астралі:
— Дорогий, до моєї зарплати ще тиждень, а їсти нам уже нема чого. Що будемо робити?
Чоловік різко перейшов із астралу у збуджений стан:
– Тепер я став непотрібним, так? Коли заробляв – все було чудово, дружина любила, натяки на утримання не літали по квартирі, ніхто не пропонував цеглу тягати, а зараз – «немає грошей, що робити?» Не знаю! Не чіпай мене, заради Бога!
Ах не чіпати! Логічне зустрічне питання:
— Як довго тебе не чіпати? Місяць? Рік? Скільки? Давай, хоч перевертатиму пару разів на день!
Пульт полетів у дальній кут, а чоловік, поспіхом одягнувшись, грюкнув дверима.
Повернувся години за три. Коли почнемо розмовляти, не знаю. А грошей як не було, так і немає. Хоч ще одну роботу влаштовуйся.
От як спустити його на землю? Я все розумію, але я заміж вийшла а не одружилась.
08,01,2023
Головна картинка ілюстративна.