Тобто не дасте свої речі для малюка? – здивовано протягнула свекруха, – Та віддамо ми їх , якщо ви другого надумаєте мати. Так він же у вас тільки у планах, а у нас же ось, на підході

Я заміж вийшла 6 років тому. Зараз сиджу у декреті із 2-річною донькою. Все фінансове забезпечення на чоловікові, тому живеться нам не легко. Після того як вийду на роботу, ми плануємо взяти іпотеку, адже жити в одній тісно.

Ще у нас у планах років через 5 друга дитина. Ми з самого початку домовилися, що хочемо двох дітей із невеликою різницею у віці. Навіть одяг я подругам не віддавала – все з дочки відкладала та зберігала. Речі нейтральних кольорів, тому стануть у нагоді і для дівчинки, і для хлопчика.

— Що ти так далеко думаєш? А раптом не буде у тебе іншого малюка? – сміється Ірина Гаврилівна мені в обличчя.

Мені, звичайно, прикро це чути, але я до душі не беру. Свекруха живе одним днем, тому до її слів дослухатися нерозумно. Вона сьогодні може до Туреччини поїхати, а за 10 днів у нас гроші на хліб просити. Молодша сестра чоловіка — копія матері, така ж філософія.

Еліні зараз 28 років. Вона панночка гарна, але не далекоглядна. Закрутився у неї роман із якимось хлопцем, а паралельно ходила ресторанами ще з одним. Все так і тривало, якби Еліна не дізналася про те, що при надії.

Вирішила виховувати дитину одна. Тільки на які шиші? На пенсію свекрухи? Ось і вирішили вони використати наші дитячі речі.

— У Еліни дівчинка буде, тож усі речі точно підійдуть, — усміхається родичка.

Я привітала їх із поповненням, але попередила, щоб на наші речі, візок, столики тощо. не розраховували. Я прямо сказала, що ми хочемо ще одну дитину, тому ділитися “майном” не збираємось.

— Та поки у вас другий з’явиться, онука вже виросте. Перейде назад вам “майно”, – обурилася свекруха.

— А доношувати за чужою дитиною мені не хочеться, – відповіла я.

От тепер у нас прямо блискавки літають. Свекруха впевнена, що ми повинні сестрі чоловіка все віддати, а я стою на своєму – не дам і край. Чоловік уже сміється і каже що за п’ять років і мода зміниться і речі вже складати немає куди, а я стою на своєму. Я бережу усе своїй дитині. Ставлюсь дбайливо до того що маю і все випрасуване , чисте і без плям складаю чекати другого малюка. Це моє право, хіба ні?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – intermarium.news.

You cannot copy content of this page