Мій тато, якому виповнилося 60, раптово зник зі свого будинку. Він просто зібрав речі, перестав відповідати на дзвінки й ніби розчинився у повітрі. Я перерила всю його квартиру, опитала сусідів і досі не можу зібрати до купи цю безглузду картину. Проте у мене немає жодних сумнівів: тато потрапив під вплив якоїсь сторонньої жінки, яка вирішила скористатися його м’якістю та самотністю.

Мій батько завжди був надто м’якосердим. Скільки я себе пам’ятаю, він ніколи не вмів ухвалювати відповідальних рішень і постійно потребував чиєїсь підказки. Коли мені було лише три роки, не стало моєї мами. Батько залишився сам із маленькою дитиною на руках. Тоді у наше життя повністю увійшла бабуся – мама моєї матері. Вона взяла на себе турботу за нашою маленькою родиною і буквально виростила мене, поки тато працював.

Бабуся завжди повторювала татові одну й ту саму істину: «Уляни більше немає. Твій єдиний обов’язок тепер – це донька. Ти мусиш дбати про неї, виростити людиною і не відволікатися на дурниці». Вона постійно стежила, аби біля тата не з’являлися якісь сумнівні жінки, які могли б скривдити мене чи зазіхнути на наше майно. Тато слухався бабусю беззаперечно. Він звик жити за цією інструкцією майже тридцять років, поставивши власне особисте життя на паузу.

Коли я виросла, здобула освіту, вийшла заміж і переїхала в сусіднє місто, тато залишився сам у своїй великій міській квартирі. Ми з чоловіком постійно в роботі. У нас свій ритм життя, ми будуємо кар’єру й поки не плануємо дітей, через що тато постійно зітхав під час наших рідкісних зустрічей. Йому не вистачало уваги, і я це розуміла, але не думала, що це зайде так далеко.

Останнім часом тато став дивним. Він раптом почав чепуритися, постійно їздив кудись у справах, не брав слухавку, ходив з телефоном в іншу кімнату, коли хтось телефонував йому з номера, який не був підписаний.

Я говорила про це з бабусею, вона казала, що пильнуватиме, бо в тата зараз такий час, що йому зайнятися нічим, бо пенсія почалася, купу вільного часу і він не знає, як ним розпоряджатися.

А місяць тому, коли я на один день заскочила до нього на квартиру. Я помітила, що там хтось хазяйнував, було видно жіночу руку. Я побачила жіночий шампунь у ванній і спитала про це тата, а він почервонів, а тоді каже:

– Це я випадково не той взяв в магазині.

Звичайно, що я не повірила.

А потім я зустріла тата на вулиці з жінкою. Він не знав, куди має дітися і в який під’їзд бігти, щоб я їх не помітила.

Ця жінка виглядала надто простою і водночас з хитринкою в очах. Тато відрекомендував її як випадкову знайому Лесю, із якою він нібито познайомився під час дощу в кафе. Але хіба дорослий чоловік, кандидат наук, буде просто так знайомитися з жінкою в кафе під час дощу?

Тоді я одразу зрозуміла, до чого все йде. Я спробувала відкрити йому очі, але він лише відмахувався й казав, що це просто дружба і нам з бабусею не варто хвилюватися.

Я все розказала бабусі.

– Я все владнаю, дитино, – сказала вона.

Бабуся з ним говорила, вона сказала йому, що вже пізно заводити стосунки на схилі років.

– Миколо, ти подумай про доньку, онуків скоро бавитимеш. Думай, як мою хату в селі до ладу привести та город засадити. Онукам маєш квартиру лишити, щоб вони тебе доглядали.

Бабуся розказувала, що тато зблід і сказав, що вона має рацію, і він віддасть квартиру онукам.

І ось тепер він зник. В квартирі він не зʼявляється, слухавку не бере.

З квартири зникли його документи й частина одягу.

Я сиджу в його порожній вітальні й не можу знайти собі місця. Мій батько, який усе життя слухався бабусю, який показав усім, що живе тільки заради мене, на шістдесятому році життя просто втратив розум від кохання.

Я подала заяву про розшук, але оперативники тільки знизують плечима: дорослий чоловік, дієздатний, сам зібрав речі й пішов. Але я знаю свого тата. Він не здатний на такі вчинки самостійно. Його обкрутили й відвадили від дому. І я зроблю все, щоб знайти його й витягти з-під цього чужого впливу.