Того дня я йшла до мами аби поділитись своїми планами і надіями, своєю радістю. Очікувала я чого завгодно але точно не таких слів. Моя рідна, завше спокійна мама волала так, що сусіди стукати по батареям почали.
Ми із чоловіком зійшлись порівняно нещодавно – усього пів року тому, але уже зараз я можу сказати, що мені неймовірно пощастило. Володимир мене буквально на руках носить і виконує будь-яку мою примху.
Перший мій шлюб був не щасливим. Навіть, згадувати не хочу того чоловіка, мені прикро, що я витратила на нього сім років свого життя. Лиш одне радує – доня моя. Вона хоч і схожа на тата свого, але повна його протилежність. Нині вона моє сонечко, саме вона допомогла пережити мені отой період складний.
Для Володимира я також друга дружина буду. Він мало говорить про першу свою жінку, що звісно ж мене радує, але наскільки я розумію, там була зрада з її сторони.
Ми разом уже пів року і тиждень тому Володимир зробив мені пропозицію. Це була просто казка – я про таке освічення і мріяти не могла. Воно було по-справжньому королівським. Я на сьомому небі від щастя.
Ми сіли з Володимиром, поговорили про те, яким буде наше майбутнє. Нам обом зрозуміло, що жити в моїй однокімнатній квартирі буде не зручно. Хоч і перероблена вона, що доня має, ніби як свій окремий куточок, однак місця замало.
Саме тоді ми і вирішили, що варто мою квартиру продати, а придбати трішки більшу. Та й Володимир мріє про те, що наша родина стане більшою. Хоче хлопчика, або узагалі двійню. тож питання розширення житла актуальне.
Як на те, до Володимира зателефонував його друг і повідомив, що вони виїжджають за кордон. Володимир одразу сказав, що готовий придбати його житло, тим паче, що квартира там дуже хороша, з ремонтом і меблями і район прекрасний. Ми їздили оглянули усе, ну просто казка.
От тільки мама моя не хоче продавати однокімнатну квартиру у якій я мешкаю. Вона мені влаштувала таку виставу, що я вийшла від неї, ніби як водою злита.
Володимиру поки нічого не говорила, ніяк наважитись не можу, адже він так переймається нашим добробутом. Навіть слів не доберу, як це озвучити. Все сподіваюсь, що мама моя передумає.
От тільки я її позицію ніяк зрозуміти не можу. У мене теж є донька, я б усе робила заради її щастя.
Скажіть, невже квадратні метри важливіші за щасливу долю власної дитини. Вона ж знає, що мені довелось пережити, чого ж зараз не радіє за мене і не підтримує?
Як мені її переконати?
Анастасія Л.
22,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
