Того дня я ледь умовила чоловіка піти допомогти моїй подрузі. Ірина розлучена і всю чоловічу роботу по дому допомагає робити їй мій чоловік. Він, мов відчував щось – відмовлявся і не хотів, хоча раніше досить просто погоджувався. Повернувся мій Сергій звідти сам не свій. Червоний і довго не міг слова нормального мовити. Врешті таки розповів, що ж саме “вимочила” моя подружка дитинства.
— Та я одразу, лиш на кран поглянувши, зрозумів, що його навмисне було зламано. Ну видно це, – говорив і часто спльовував чоловік. Підкрутив, гусака поміняв і вже додому йти зібрався як тут Ірина твоя з кімнати випливає. Матінко рідна! У костюмі Єви, хіба лиш в домашніх капцях своїх, як завше брудних і з діркою. Я ледь до дверей пробрався, – аж зблід чоловік згадуючи, – Що вже вона мені тільки не говорила, як не вмовляла. І любить вона мене, а ти не цінуєш і є в тебе хтось, а вона мене жаліє. Усе Оксано, хай хоч палає, а я туди ні ногою. І в нас її щоб не було, – гримнув суворо і пішов.
Тут ще й подруга телефонує. Ця вже плаче. У неї інша історія геть. Тут уже мій чоловік не просто так туди ходив увесь цей час. Натякав їй постійно на щось, казав, що мене залишить. А сьогодні був рішучішим, а вона його за двері виставила. Ірина і аж захлипалась розповідаючи усе те.
Я, чесно, їй нічого і сказати не змогла. Мовчала, аж доки вона зв’язок не вимкнула. Їх версії подій того дня були настільки різними, що я чесно кажучи просто розгубилась.
Подруга у мене вірна, ми виросли разом. Разом її батьків доглядали і на той світ провели. Вона охрестила мого старшого сина і саме вона була дружкою на моєму весіллі. Дехто з сестрами рідними не має таких відносин, як у нас з нею.
Але й в чоловікові я сумніватись теж не можу. Він за роки спільного життя не давав мені жодного приводу для сумніві у своїй відданості і любові до мене. Хіба оце останнім часом до Ірини ходити не хотів. Я от прямо благала, аби їй допоміг. А так, ми розуміємо одне одного з пів-слова.
Ірина була тричі заміжня і дітей не має. Досить симпатична, але ж і я досі привертаю погляди чоловіків. Кому з них двох вірити я чесно кажучи не знаю.
Повірю вірній подрузі – залишусь без прекрасного чоловіка з яким більше двадцяти років душа в душу прожила. А якщо вірити чоловіку – не буде у мене більше подружки-сестрички з якою у нас все життя були прекрасні відносини.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
