Мій син одружився близько року тому, і я молодят одразу вселилися до будинку, який раніше в оренду здавала. Ми з моїм чоловіком у молодості із квартири на квартиру стрибали, тож я добре знаю як то по чужим куткам бігати. Своєму сину я такої долі не бажала, тож одразу надала їм власне житло
У мене із чоловіком Рустам – єдиний син. Дім для нього я успадкувала від батьків ще кілька років тому. Коли оформлювали документи, я думала на нього одразу усе переписати. але чоловік мій сказав, що краще буде, аби на мене буде, так спокійніше. У разі чого невістці нема на що претендувати
Щасливі молодята одразу заселилися у дім, особливо не запитуючи, кому він формально належить. І року там не прожили, а я вже тричі пошкодувала про те, що туди їх впустила.
Навколо дому зарості такі, що й вікон не видно. Доки я не найняла людину, аби порядок навела, та викосила все те, то й не думав ніхто щось робити.
Я зайшла до них, невістка була вдома. Бачу, сидить, робить манікюр, а довкола все догори дригом. Причому розкидані переважно її речі: у спальні – від шафи до підлозі. Якісь речі, пояси, сумочки. Питаю що то, а вона сміється, каже що ревізію у шафі робила і все, що нетреба вийняла, от і “бігає” по хаті.
Питаю, чого коло дому порядок не наведе, адже ж має вихідний і може піти на грядки, чи у сад. А вона на мене великими очима дивиться:
— Я на грядки? Та я бур’яну від картоплі не відрізняю. Знаю лиш фіалки і фікуси як виглядають. Он учора замовила траву декоративну і газонокосарку. Засіє садівник і ми лиш коситимемо. Саджати щось я точно не буду.
Я сказала. що ніякої трави бачити тут не хочу і сама грядки буду садити, бо у батьків із роду віку тут гарні врожаї були. Як можна не цінувати те, що тобі дісталося практично за просто так? ну не вмієш, не знаєш, то в мене спитай я навчу. Хіба не так?
Увечері син зателефонував – що скоїлося у вас там, що за шум? Я і йому всю душу вилила. І кажу що дала дім, а вони за ним геть не дивляться. Невістка сиділа і щось там собі робила, а речі із шафи на підлозі лежали спокійно. У саду бур’яни і клумба під вікнами заросла. Наказала йому, що ні в якому разі не хочу бачити ніякої трави. Сама їм і квіти і городину саджатиму.
Син мені почав казати, що їм воно не треба і що його дружина не буде ні в саду, ні на грядках працювати. Їй це не потрібно зовсім. До того ж у неї своя робота і у вихідні вони не будуть біля землі здоров’я своє залишати.
Стала я сама там господарювати. Оце придбала квітів, поїхала висаджувати. Поки все перекопала, виморилась дуже. Зайшла у хату і зрозуміла, що зголодніла. зазирнула в холодильник, насипала собі супу. Господи, що то за суп був. У мийці чашка і тарілка у кімнаті ліжко не застелене.
Подзвонила до невістки і все їй висловила. ну що ж це справді таке? На подвір’ї вона не хоче нічого саджати і робити. А у хаті теж? Чи як? а їсти готувати? Один супчик і все?
Наступного дня я знову прийшла до них, щоб квіти висадити усі, але застала порожній дім. Я зателефонувала синові, він мені сказав, що вони з’їхали, бо жити під моїм контролем більше не збираються.
Спілкуватись тепер зі мною вони не хочуть, а я не розумію, через що вони образилися? Я ж лише хотіла, щоб вони підтримували порядок, а не доводили дім до ручки.
Замість мене послухати, вирішили образитися. Їхнє право. Я себе винною не вважаю.
Хіба ж я не вірно вчинила?
05,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
