У шлюбі я далеко не перший рік. Чоловік до мене вже був одружений. Нині його доньці 22 років. Він підтримує з донькою зв’язок і бере активну участь у її житті. Він не тільки платить аліменти, а й, крім цього, фінансово допомагає дочці. Нині вона разом із мамою за кордон виїхала, але він не припиняє їй допомагати і примудряється, навіть подарунки їй туди відправляти.
Я нічого проти не маю, адже діти не бувають “колишніми”. Донька не винна у тому, що батьки не зійшлися характерами. Тим більше дівчина вона дуже хороша і ми з нею подружились відразу ж.
Ніка до нас часто приїжджала аби побути з сестричкою. у них особливий зв’язок. Вони знають, що вони сестри за батьком, але між собою не змагаються. Ніка хороша, вихована дівчинка, тож я рада її візитам.
Аліменти та інша фінансова допомога ніяк не позначався раніше на нашому бюджеті. Чоловік до певного часу заробляв добрі гроші, та й я без діла не сиділа. Нашого сімейного бюджету вистачало на всі витрати, адже ми вміємо розумно розпоряджатися грошима.
Однак улітку у чоловіка почалися негаразди на роботі. Він звільнився і практично відразу знайшов роботу іншу, але про колишній заробіток довелося забути. Нинішня зарплата суттєво менша. Я не можу сказати, прямо аж суттєво, але деякі витрати ми все ж таки скоротили. Дітей це теж торкнулося. Дякувати Богу, вони все розуміють, адже вже досить дорослі обоє.
Раніше ми завжди купували дітям рівноцінні подарунки. Однак цього року перед Новим роком зрозуміли, що треба урізати апетити та обмежитись чимось символічним. Тим більше, машина ще зламалася, а ремонт улетів у копійчину.
Звичайно, відкласти ремонт ми не могли, адже без машини як без рук. Саме тому ми вирішили пояснити дівчаткам, що доведеться обмежитись символічними подарунками. А щойно налагодиться ситуація, обов’язково їм купимо те, що вони хочуть.
Доньки, звичайно, засмутилися, але не показували цього, обидві сказали, що їм нічого такого і не потрібно і що головне, аби всі були здорові і живі.
Проте, згодом я дізналась, що чоловік вирішив усе по-іншому. Він нишком від мене купив своїй дочці подарунок. Тобто економія торкнулася лише нашої доньки.
Виявила я це зовсім випадково це, коли взялася за генеральне прибирання. Я перекладала папери в шухляді і побачила там чек. Сума мене здивувала, адже ми не робили таких покупок великих і дозволити собі це не могли.
Я пішла до чоловіка з тим чеком, адже ж нічого зрозуміти не могла: які 25 тисяч? Звідки такі витрати?
Виявилось, що чоловік своїй старшій донці зробив подарунок – телефон дорогий. А наша на свято отримала цукерки і пляттячко за п’ятсот гривень.
Не можу собі цього пояснити ніяк. Чоловік говорить, що наша не має ні в чому потреби і такий дорогий подарунок їй просто не потрібен. а от мені так прикро. Як на одну дитину знайшлось 25 тисяч. а на іншу і тисячі не було?
Поясніть мені, чому так і що це означає?
11,01,2023
Головна картинка ілюстративна.