Того ранку я, як завжди узяла до рук телефона, аби перебігти очима стрічку новин. Серед картинок, історій і рекламних пропозицій раптом побачила один дивний пост. Не зміст мене вразив, а коментар, який залишила під ним моя майбутня свекруха. Вона нещодавно в друзі мене додала, та й телефоном вона лиш вчиться користуватись, тому напевне і не знала, що я те можу побачити.
Ми з Максимом на заробітках познайомились. Я поїхала в Англію не від доброї долі – вдома залишилось двоє синів малих, яких потрібно було піднімати. Я вдова.
Максиму 37 і він не був одруженим. Як виявилось. земля кругла і маленька, бо ми з ним з одного району що на Черкащині. Я приїхала на ферму працювати, а він там роками у господарів уже. Крім нас двох, більше Українців не було, тож сама доля нас звела до купки.
Стосунки розвивались швидко і вже за рік ми вирішили одружитись. По поверненні додому його рідня приїхала до нас мене сватати. Ще тоді я побачила, що наявність у мене двох синів стала не надто приємною несподіванкою для моєї майбутньої свекрухи. Коли я запитала у Максима, чи говорив він матері про дітей, той якось не певне змигнув плечима і сказав, що то ж не її справа, то навіщо й говорити.
Познайомились, гарно посиділа, а під кінець застілля Ірина Станіславівна запитала, де ж ми плануємо жити. Ми з максимом уже давно все обговорили і вирішили, що придбаємо квартиру в Умані. Там на ринку ми й магазин свій відкриємо, тож жити буде за що.
— Ой, як добре! – зраділа Ірина Станіславівна, – А як ви її придбаєте, за які гроші на кого запишете?
Запитання горохом посипались, але Максим мамі не дав договорити. Він перевів тему на інше і лиш сказав, що вдома їй усе пояснить.
А це я в стрічці під постом одного з юристів про права по поділу спадщини побачила коментар свекрухи майбутньої. Вона запитувала, як краще придбати квартиру і оформити спільний бізнес, аби аби її родина врешті не втратила ні копієчки, якщо життя спільне у молодих не складеться.
Я кілька разів перечитала. Так неприємно на душі стало, так гірко. Ми ще й не розписались з Максимом, а вона вже вираховує що буде, якщо не складеться?
Показала той коментар Максиму, він аж крякнув від невдоволення. Почав мене заспокоювати, мовляв, його мама за нього переживає.
А я уже й не знаю, чи варто іти під вінець з такою людиною, адже не тільки моя доля на кону. Сумніви у мене великі: це й у однієї свекрухи в голові подібні питання. чи вони усі разом варіанти розвитку подій обговорюють?
Прошу порад ваших, як мені бути? Чи варто узагалі з такими людьми долю пов’язувати, чи триматись якнайдалі. Зрештою, ніби й нічого поганого, але все одно сумніви у мене величезні.
20,02,2023
Головна картинка ілюстративна.