Трошки менше ніж рік тому на сімейній нараді ми родиною вирішили, що потрібно придбати дім у селі на Черкащині. Ми самі зі столиці і ніколи навіть не мріяли про дачу, але події  нас впевнили, що дім у селі таки мусить бути. Я з чоловіком знайшла підходящий варіант і зібравши речі перебралась із нашої квартири туди лад наводити.

Домовленість яка була у нас? Ми дім підготуємо до зими, ремонт там зробимо, аби донька із зятем і дітьми могла в будь-який момент приїхати. Влітку вони приїжджали до нас. Щоправда на тиждень. Діти задоволені були, на свіжому повітрі бігають граються. Гойдалка зроблена на подвір’ї. Свіжі овочі та фрукти. Річка поруч.

Тоді я на себе все взяла. І готувала, і прибирала. А донька моя нервово ходила двором і намагалася вловити зв’язок. А потім через кілька днів зібрала речі і сказала, що їхатиме до міста.

Я була дуже здивована, адже в Києві у нас квартира з сонячної сторони. Спека така, що й дихати нічим, ото лиш кондиціонер повітря ганяє. Та й дітям дуже подобалося проводити час на свіжому повітрі, вони друзів тут знайшли, але хіба доньку переконати – поїхали і до осені не з’являлись.

Восени приїхали, картоплю узяли і овочі, посиділи трішки і поїхали через три години. Дуже обоє раділи, що є дім у селі, що тепер є варіант куди поїхати у разі чого, але на тому і все. Уже й зима минає. а ні зятя ні доньки ми не бачили тут більше.

Нам з чоловіком тут звісно, подобається. Уже і квочка он сіла, хоч сусідка і каже, що зарано, проте я все одно яйця підсипала. Але ж мова була про те, що тут ми всі будемо, а виходить що? А по факту ми з чоловіком з’їхали з квартири і тепер донька там господиня. навіть у розмовах вона тепер наш дім у селі називає саме “нашим” домом. а от квартиру у місті “своєю”.

Я ніби і не проти, але чомусь мені дуже образливо. Не хочу вірити, що вони заздалегідь усе це обговорили і розмова про те, що нам потрібен дім “на всяк випадок” то лиш привід, аби ми з чоловіком жили окремо і далеко.

10,02,2023

Головна картинка ілюстративна.