Ми з Дмитром одружилися після інституту. Жили в квартирі, яка залишилася йому від бабусі. У нас один за одним народилися два сини. Мені довелося кілька років бути домогосподаркою, поки маленькі діти не підросли.
Свекруха постійно діймала мене тим, що я не працюю. Ніби й не розуміла, що це неможливо, адже сидіти з онуками вона зовсім не хотіла. Та ще й періодично говорила:
– Не схожі твої діти на мого сина!
Це був не аби який натяк на мою непорядність, хоча приводів думати, що я зраджую чоловікові я ніколи не давала. Від моїх скарг на поведінку мами чоловік тільки потішався. Тому доводилося просто терпіти.
Після декрету я вийшла на роботу, тому свекруха знайшла новий привід для причіпок. Тепер вона придумала, що я вийшла заміж за Дмитра через його квартиру. Бо сама я ніколи ні на що не зароблю з такою зарплатнею. Скрізь їй уявлялася зрада.
Коли діти вже подорослішали їхній татко занедужав. Багато часу ми його доглядали з надією на одужання. Але нам не судилося бути разом.
Коли Діми не стало свекруха змінилась до невпізнання. Почала нам говорити, аби ми залишили її житло. Я більше не могла мовчати:
– Анна Василівна, ви навіщо так? Я з дітьми маю повне право знаходитися тут, тому що ми спадкоємці цього майна, і нікуди з відси не підемо!
– От даремно ти так, Віро! Тільки родичі можуть бути спадкоємцями! Ти для початку доведи, що твої діти рідні моєму синові. Вони зовсім на батька не схожі!
– Добре, Анна Василівна, я доведу! Але якщо це виявиться правдою, тоді ви і свою квартиру перепишете на них!
Свекруха трохи розгубилася, подумала і погодилася. Адже на всі сто впевнена, що правда за нею.
Я не гаючи часу пішла з нею і завірила нашу розмову.
Після того як ми дізналися, що Діма їхній батько на всі сто відсотків, Ганна Василівна змінилася в обличчі. Я не стрималася і розсміялася:
– Як ви могли про мене таке подумати, невже я могла зрадити такого чудового чоловіка?
Свекруха мовчки пішла. Повернувшись наступного дня з документами на квартиру і заповітом на онуків.
– Ти вже прости мене! Я б і так вам свою квартиру залишила, ви ж у мене єдині діти.
Не знаю, що так на неї вплинула, а може хто їй очі відкрив на те, як житиме втративши ще й нас, але відтоді у мене з’явилась ще одна мама.
Все таки є справедливість на цьому світі!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
