Три дні ніяк до дітей своїх додзвонитись не могла. Вже ледь не посивіла, бо ж мало що трапитись там могло, аж врешті трубку таки узяла сусідка моя. Від неї я ту новину і дізналась. Буквально за годину уже зібралась і квиток саме поїхала додому купувати, як донька таки набрала. Розповіла усе як було і дуже попросила залишитись мене на роботі і не повертатись в Україну

Три дні ніяк до дітей своїх додзвонитись не могла. Вже ледь не посивіла, бо ж мало що трапитись там могло, аж врешті трубку таки узяла сусідка моя. Від неї я ту новину і дізналась. Буквально за годину уже зібралась і квиток саме поїхала додому купувати, як донька таки набрала. Розповіла усе як було і дуже попросила залишитись мене на роботі і не повертатись в Україну.

Я виїхала на роботу за кордон порівняно нещодавно –  і двох років немає. Донька моя менша заміж вийшла і свати їм квартиру надумали купувати. я тоді позичила потрібну суму і половину вартості житла їм віддала, аби моя донька в приймах не жила усе життя і та квартира була на них із чоловіком оформлена.

Гроші повернути потрібно було, але навіть із зарплатнею учительки із тридцятирічним стажем я цього зробити не змогла б. тому і подалась у світи. В Іспанії я за няню двом непосидам і їхнім батькам. І готую і перу і виховую і прибираю. Доплачують мені за те, що я на себе усю роботу в домі узяла. Важко дуже, але гроші повернути ж потрібно.

Так от . Тиждень тому я ніяк до доньок своїх додзвонитись не могла. Уявіть, що можна подумати. якщо вони три дні поспіль трубки не беруть. Я мало не посивіла, аж на третій день таки додзвонилась до сусідки в селі. та й розповіла, що маму сою швидка забрала. От донки мої, напевне, із нею, бо там дуже все серйозно по чуткам. Але ніхто нічого не знає. то й сказала вона мені лиш те, що люди переповіли їй.

Я за голину уже й речі зібрала і за квитками саме поїхала, аж тут доня старша дзвонить. Таки так, мама моя нерухома. Оце лиш стабілізували, то можуть видихнути усі, бо то ніхто нічого толком і не знав, на волосині висіла за крок до межі була.

Я доньці сказала, що уже приїхала квитки купувати, то скоро й буду вже, аж тут вона почала просити мене:

— Давай, мамо, з опалу нічого не робитимемо. Подумай рідненька, адже борги нікуди ще не ділись. Як то буде, якщо ти бабусю глядітимеш? Ти без роботи і ще не пенсіонер, на що ви вдвох житимете? А зараз там від тебе користі більше буде. Ми тут наймемо людину, слідкуватимемо за усім. А ти побудь там скільки потрібно і повернешся. дасть Бог і бабуся тебе діжде.

Жіночки, може хто має таку ж ситуацію. чи був у подібній. дуже прошу поради вашої, як вчинити краще. душенька рветься додому, але головою розумію. що донька права.

Як же правильно вчинити?

Світлана Р.

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page