Три останні роки чекала моя свекруха пенсії і дочекатись не могла. Об’єктивно, то вона цілком здорова жінка у силі, просто їй усе набридло і хотілось відпочити. Я раділа за неї коли нарешті вона таки вийшла на пенсію. От тільки не знала, що на мене тепер очікує.

Три останні роки чекала моя свекруха пенсії і дочекатись не могла. Об’єктивно, то вона цілком здорова жінка у силі, просто їй усе набридло і хотілось відпочити. Я раділа за неї коли нарешті вона таки вийшла на пенсію. От тільки не знала, що на мене тепер очікує.

Лариса Дмитрівна живе поруч нашого дому. Свого часу вона віддала нам квартиру своєї матері, так і живемо ми тут за п’ять хвилин ходи одне від одного.

Попри те, що живемо ми поруч, свекруха своїми візитами нам не надокучає. Більше того, може зайти раз у рік і то на якесь свято. Говорить, що у неї своє життя і нас до себе на гостину не кличе.

Я своїх синів сама на ноги підіймала. Свекруха одразу при їхній появі на світ сказала, що наші діти то лиш наш клопіт і що вона не буде їх бавити. Мені особисто дуже дивно було коли ми йшли у дворі одне напроти одного і вона могла сказати лиш 2добридень” і піти далі. Навіть не стане аби поговорити із дітьми, чи розпитати в мене щось. Ніби геть чужа нам людина.

І ось, коли нашим сина уже по 10, про нас раптом згадала бабуся, яка вийшла на пенсію. Більше того, її дуже ображає те, що онуки про неї “забули”. Прямо ледь не плаче через те, що вони до неї на гостину не приходять і при зустрічі з нею не діляться новинами і нічого не розповідають.

— Настю, -каже мені чоловік, – мені мама дзвонила, просила аби хлопці прийшли. Завтра вона вареників наварить то десь о дванадцятій хай і йдуть.

Але я не можу дітям пояснити чого вони повинні ходити до геть чужої їм людини. Їм не по два, що приніс і грайся. Вони дорослі самодостатні і цілком самостійні. Для них “бабуся” це ота жінка на яку я їм на вулиці пальцем вказувала. Її не було у їхньому житті ніколи. Так, моя мама була, вони до неї горнуться, а свекрухи не було.

Не пішли діти до бабусі, не змогла я їх впросити і тепер я для всіх винна.

Чоловік сердиться. що я не вплинула на дітей, а свекруха хниче, що все нам віддала а ми невдячні.

Але де? Скажіть мені люди добрі, де ж вина моя?

Як їм обом пояснити, що час втрачено і так просто його не повернути.

23,08,2023

Головна картинка ілюстративна.