Друзі та знайомі вважають, що наш із чоловіком шлюб приречений, бо ми вже третій рік перед святкуванням нового року роз’їжджаємось.
Не в тому розумінні, що сваримося, пакуємо валізи і йдемо один від одного, а просто роз’їжджаємося святкувати кожен до своєї рідні. Три роки тому запровадили таку традицію.
І можу сказати, що це було одне з найкращих рішень у нашому житті, бо одразу стало набагато менше причин для непорозумінь.
А суперечки раніше у нас були грандіозні. Починалися в листопаді і тривали два місяці, мотаючи кілометри нервів і сильно розхитували стосунки.
Просто на кожен новий рік нас запрошували в гості і мої і його батьки. Але проблема в тому, чи живуть вони від нас у різних напрямках.
Самі ми зараз живемо у Києві, батьки чоловіка у Тернополі, а мої в Луцьку.
Що до одних, що до інших якщо й їхати, то на всі канікули. Тому що це треба і самим зібрати, і дітей зібрати, а це не така проста задача.
До того ж, якщо ганяти і туди, і туди, як ми пробували – це подвійні витрати. А ще треба подарунки привезти і щось на стіл купувати.
Батьки теж брали в цій “справі” активну участь. Кожен намагався тягнути на себе ковдру, доводячи, що саме вони бачать нас рідше, саме їм залишилося жити менше, тому до них ми і повинні їздити частіше.
Голова від цього всього розривалася, бо треба з усіма поговорити, щось вирішити і нікого при цьому не образити. А як тут можна нікого не образити, якщо обидві сторони тягнуть у різні боки?
У результаті новорічного настрою не було, була вічна метушня, сварки, з’ясування стосунків із чоловіком, сльози та образи матусь.
Не допомагало навіть те, коли ми залишалися вдома і взагалі нікуди не їхали. Тоді на нас ображалися обидві мами і діймали вже хором.
Рішення, що кожен їде до своєї рідні та бере по одній дитині, прийшло якось спонтанно. Гризлис ми гризлися, а потім вирішили, що якщо нам не розірватися, то треба поділитись.
Тобто я їду до своїх батьків із молодшим сином, а чоловік до своїх зі старшим. З дітьми було найскладніше, вони люблять обох бабусь.
Але домовилися, що в інші поїздки ми мінятимемося і не треба буде ділити увагу бабусь із братом, все буде тільки для них.
Батьки спочатку погано сприйняли наше рішення, подумали, що ми розлучатися збираємося, просто не розповідаємо, щоб свято не псувати.
Але після першого ж нового року заспокоїлися, побачивши, що ніхто не розлучається, навпаки, у нас якось усе краще стало в плані стосунків.
Ми вирішили, що досвід нового нового року ми продовжуватимемо. Разом до когось із батьків ми їздимо на дні народження, чи інші свята по черзі то до одних, то до інших.
Тобто якщо на їздили до моїх, то потім до свекрів. Так ніхто не ображається.
Цього року також їздили так, як звикли. Зі мною цього разу поїхав старший, а молодшого повіз чоловік. Батьки вже звикли і були раді нашим приїздам, а друзі пророкують нам швидке розлучення.
А ми і відпочили, і скучили один за одним, і є, що розповісти один одному. Ніхто не ображається, всі задоволені. Ну крім друзів, які ніяк не можуть змиритися з нашим неправильним способом життя.
