Тричі вже до тієї дівчини підходила. слова вже на кінчику язика висіли, але все наважуюсь сказати. Ото як подумаю, що на її місці могла би бути моя донька, так і біжу, аби все розповісти, але підійшовши відчуваю, що вся відвага кудись зникла. Як подумати, то й не моя це справа, а з іншого боку – а хто як не я?
Коли почула на подвір’ї сусіда дитячі голоси, то сама собі не повірила, адже звідки-звідки, а з тієї сторони я їх точно чути не мала б. Мені морока із тим Степаном що поруч живе уже не один рік, скажу вам чесно.
Тут до нього бабуся його жила, то та теж мала важкий характер, але ми із нею спільну мову якось таки знаходили. я видихнула коли тут її онук оселився. Ну а що: молодий хлопець, роботящий, та й бачила я його тут часто, ніби ж усе нормально було.
Але уже наприкінці першого тижня він влаштував “новосілля”. Музика три дні гарикала мені у вікна. Ніби ото по стелі мені хвостаті стрибали. спочинку ні вдень ні вночі. Ходила, просила вимкнути оті “тигидиць-тиць”, але там не було із ким балакати.
ну і пішло поїхало відтоді. Знаю я тепер увесь сучасний репертуар естрадний. Мені від того бамкання ніякого порятунку немає. Навіть голова села нічим зарадити не може.
Степан виявився професіоналом у справі заливання за комір. Дивуюсь, ну звідки у людей здоров’я. та кінь скільки не вип’є, а він може. Ото лиш і спокій мені, коли почав їздити він у місто на роботу. Я жити почала по розпорядку: три тижні абсолютного спокою, три дні “веселощів”.
А скільки разів я наряд викликала до нього і друзів його? Що заробить Степан, те і піде на триденне свято. А як трохи хлопці “відпочинуть”, так починають польоти розбирати.
А це привіз він жіночку із двома дітками нещодавно. Познайомив нас офіційно – дружина майбутня. Я ще при зустрічі їй хотіла сказати, аби брала валізи і їхала звідки прибула, бо на моїй пам’яті вона п’ята. У Степана ж поки сито нове, то на кілочку. а як час проходить, то біжать його “дружини майбутні” до мене поночі від його хати. “Рятуйте, бабко”.
Оце який день довкола сусідського подвір’я круги намотую. Хочу підійти і все тій Олі розповісти, як є. попросити, аби вже зараз звідси їхала, попередити, але не наважуюсь. Питаю у Ніни, сусідки нашої, чого вона з олею не побалакала, а та мені каже, що то не її справа, хай самі розбираються. їй аби своє розгребти.
Оце вже й сон утратила, все вагаюсь.
Як скажете, так і зроблю.
Розповісти мені усе цій Олі, чи й справді то не моя справа?
19,10,2023
Головна картинка ілюстративна.
