Мама чоловіка у нас завжди стояла на п’єдесталі “ідеальної господині і дружини”. Все людина встигала – і обід з трьох страв зробити, і з сином уроки вивчити, і чоловікові сорочки випрасувати, просто чудо-жінка. Повинна визнати, що як би я не обурювалась, господинею свекруха насправді була ідеальною.
У неї вдома завжди було чисто, а як вона готувала – пальчики оближеш. У мене з цим завжди було трохи напряжно, тому я навіть не намагалася готувати так, як свекруха. Їстівне, смачно – вже добре.
Чоловік мені постійно пропонував повчитися у його мами, адже вона тільки за, але мені на всі ці премудрості не вистачало часу. Якщо свекруха була більше націлена на побут, на сім’ю, працюючи більше за стаж, ніж за гроші, то мене більше вабила висока посада і велика зарплата. А для цього доводилося працювати, як віл. Часу на смакоту і осягнення кулінарних хитрощів у мене не було.
Сама мама чоловіка ніколи не повчала мене. Якщо щось не подобалося, вона коректно говорила, що вона робить по-іншому. Але і сина ніколи не спиняла, коли він починав співати їй дифірамби, а траплялося це при кожній зустрічі.
Чоловік дуже обурювався, коли я робила не так, як він звик у мами. Це стосувалося прасування постільного і шкарпеток, звички готувати на кілька днів, розвитку дитини – свекруха в очах мого чоловіка була прикладом у всьому. Але я не бачила сенсу прасувати шкарпетки і постільного, а щодня готувати просто не вистачало часу. Через це часто виникали непорозуміння.
Кілька разів вже думали, що будемо розходитися, але потім все-таки залишалися разом. Звичка, загальний побут, дитина – все це тримало разом. Але я не можу сказати, що була дуже вже щаслива в шлюбі. Нічого хорошого, коли тебе постійно порівнюють зі свекрухою, яка б вона не була чудова. Відчуваєш себе не надто.
Останні кілька років стало простіше. У чомусь притерлися, в чомусь домовилися, в чомусь ще проскакувало “а ось мама”, але вже не так часто. Але в минулому році свекрухи не стало, і все повернулося з новою силою.
Чоловік став все частіше згадувати, як мама робила те, інше, став знову мені говорити, що а ось у свекрухи все було смачніше, краще і так далі. Я терпіла рік, сподіваючись, що це він так переживає все, він перестане постійно виставляти свою маму на перше місце. Я усвідомлюю, що для нього це втрата, але всьому має бути межа.
На жаль, моє терпіння скінчилося швидше. Я подаю на розлучення. Втомилася тягатись з культом свекрухи, особливо коли шансів на перемогу немає ніяких.
Моє рішення засудили всі знайомі і навіть моя мама. Всі вважають, що нічого такого в тому, щоб послухати, як щось там робила покійна свекруха, це можна потерпіти. Але це все легко на словах. По факту відбирає бажання хоч щось робити. Навіщо, якщо ти все одно ніколи не станеш такою ж хорошою?
– Це більше на зраду схоже, – сказала моя мама. – У чоловіка таке сталось. Підтримати треба, ти ж дружина. А ти його одного залишаєш, та ще привід відверто надуманий.
Підтримки свого рішення я не знайшла ні у кого. Мовляв, раз десять років все було гаразд, то значить нічого нового не відбувалося. Терпіла, поки бачила шанс, що все зміниться в кращу сторону. А тепер я цього шансу не бачу.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
