З Максимом ми зустрічались п’ять років. З батьками його я знайома не була, адже вони на заробітках були, але я одразу зрозуміла, що в нього дуже трепетні стосунки з мамою.

Мене це не бентежило. Ну переписувалися вони постійно, телефонували багато разів на день один одному. Але я щиро вірила у те, що це через велику відстань між ними. Через 5 років стосунків він зробив мені пропозицію.

Це було чудовим приводом познайомитися з його батьками, які приїхали додому у відпустку. Перед знайомством Максим мені у жартівливій формі заявив, що свекруха мені дісталася нестерпна. Але я подумала, що то так, до слова жарт. Ну хто таке про свою маму скаже серйозно?

Настав день знайомства, то був день її народження. Я довго збиралася, дуже нервувала і переживала. Але Максим мене всіляко намагався заспокоїти. Ось настав час і ми зустрілися…

На вигляд дуже добродушні і приємні люди. Але за півгодини я зрозуміла, що це лише перше враження і не більше. Мало того, що вона заочно знає все про наше спільне життя, кожну деталь досконало, так вона ще весь час просила не ображати її синочка. Батько лиш посміхався і головою кивав. Я не впевнена, що чула від нього хоч слово за увесь вечір.

А от у мами Максима був сольний виступ. Вона говорила багато і в основному про нас. максим їй детально усе описав і вона мені згадувала ситуації трирічної, п’ятирічної давності і критикувала кожне моє слово, кожне рішення. А потім винесла куртку, яку ми разом купували для Максима і почала розповідати, що так речі не купують і ось це нікуди не годиться.

А мій Максим? О! Він сидів і лиш блаженно посміхався. Коли його мама мене критикувала, він і слова не сказав. А за куртку лиш сказав:

— А я тобі казав, а ти не слухала.

Я вийшла звідти мовчки. Сказати було, що, але я й слова витрачати не хотіла – не було перед ким. Там усе одно ніхто і нічого ніколи не зрозуміє.

30,12,2022

Головна картинка ілюстративна.