— Це особисто твоє рішення, чи ти говориш від імені свого чоловіка? – запитує мама голосом чужим, – От мені цікаво, доню, якої ж миті ти забула про те, хто твоя сім’я насправді. Ти заміжня скільки – 5 років? Впевнена що проживеш із ним усе життя? А не лячно тобі втратити родину через своє рішення нинішнє?

— Це особисто твоє рішення, чи ти говориш від імені свого чоловіка? – запитує мама голосом чужим, – От мені цікаво, доню, якої ж миті ти забула про те, хто твоя сім’я насправді. Ти заміжня скільки – 5 років? Впевнена що проживеш із ним усе життя? А не лячно тобі втратити родину через своє рішення нинішнє?

Наша велика і колись дуже дружна родина розсипається на очах і все через оту квартиру стару. Чи й дкмала моя бабуся коли заповідала своє житло, чим обернеться її рішення для нас усіх.

Уже шостий рік ми із чоловіком проживаємо у квартирі, яку свого часу заповіла нам із мамою моя бабуся. Мій братик менший ще тоді на світ не з’явився, мама вдруге не була заміжня і той дім був нашим спільним.

Однак, коли бабусі не стало життя мами круто змінилось. не минуло і пів року. як бабуся на небо полинула. як у житті мами з’явився Павло. Чоловік дуже добрий і маму він справді любить. Я була щаслива за неї. адже нарешті вона знайшла свою долю. Раділа я і появі братика, хай. навіть. він і був від мене меншим на добрих 15 років.

Мама вийшла заміж і переїхала до свого чоловіка. а я вже була студенткою першого курсу і жила в іншому місті. Квартиру бабусину ми в оренду здавали і ті гроші нас добряче виручали, адже мама була в декреті і фактично саме з оренди ми могли оплачувати моє навчання.

Коли ж я повернулась у наше місто і вийшла заміж, якось саме собою було зрозуміло, що ми із чоловіком оселились у житлі бабусі моєї покійної. Братик тоді тільки до школи пішов, я я вперше стала мамою.

П’ять років минуло відтоді. Мій синочок уже підріс і ми із чоловіком зважились на другу дитину. Однак, наша квартира потребувала ремонту капітального, адже ми й досі жили із косметичним ремонтом який зробили коли переїздили у це житло. Обрали дизайн, придбали матеріали. аж тут до нас на гостину прийшла мама з новиною.

Виявилось, що мама моя разом зі своїм чоловіком надумали переїздити за кордон. У маминого чоловіка подвійне громадянство і його сім’я уже давно кликала їх до себе, однак вони ніяк не могли зважитись. А останні події їх підштовхнули до того, аби все ж змінити своє життя кардинально.

Нині сім’я моєї мами зайнята тим, що спродують усю свою власність. Виставили на продаж квартиру маминого чоловіка і мама прийшла до насіз новиною про те, що й квартиру у якій ми мешкаємо вони будуть продавати:

— Ми там собі будинок будемо купувати. – каже виправдовуючись. – кожна копійка на рахунку. адже у новій країні потрібно буде ще адаптуватись. У вас місяць, аби ви знайшли собі інше житло. Цю квартиру я продаю.

Я була дуже неприємно вражена таким поворотом подій. все ж, я вважала ці квадратні метри нашим домом, але з чужого коня посеред болота злазь. Коли мама пішла я зі сльозами на очах почала пакувати речі і шукати варіанти оренди:

— З якого такого дива ми маємо переїздити, – заявляє мені чоловік, – Ти жінко вибач. але чи не належить тобі половина цієї квартири?

Тепер я просто не знаю як мені бути і на чий бік пристати. адже між моїм чоловіком і мамою моєю нині аж блискавиці ширяють.

Чоловік доводить. що мама моя вчиняє не чесно по відношенню до мене і хоче мене обділити надогоду своїй сім’ї. А от мама доводить, що саме мій чоловік втручається у справи нашої сім’ї і береться розпоряджатись тим, що йому взагалі не належить.

Я дізнавалась: фактично. правда на боці чоловіка і мама таки трішки лукавить коли каже, що та квартира її. А з іншого боку – вона моя мама і нині у неї важка ситуація і саме ці гроші її врятують.

Як же мені бути у цій ситуації? Невже не існує золотої середини?

На чий бік мені стати, хто ж правий і кого слухати?

05,11,2023

Головна картинка ілюстративна.