— Це що, – підняла на мене очі сестра здивовано після того, як пакет відкрила, – Це жарт такий, чи як? Я таке на дитину ніколи не одягну, – і віддає мені пакет а потім так характерно руки струсила, ніби казна – що в руках щойно тримала.
Оце прийшла вчора додому від сестри і досі до тями прийти не можу. Цілу ніч спати не могла, така неприємна ситуація, що й слів не добереш аби все описати. А очі, які в неї очі були…
Справа в тому, що сестра моя приїхала з чоловіком зі своєї столичної квартири до мами нашої на зиму. Могли б і в столиці, звісно, залишитись, але вирішили, що в селі усім буде краще і спокійніше. Чоловік на роботи їздить щоденно, а сестра моя з дітьми у мами вдома.
Ми із чоловіком живемо разом майже десять років. У нас двоє маленьких дітей. Ми люди небагаті живемо скромно, але нікому на свою долю не скаржимося.
На днях я на горище піднялась щось покласти, дивлюсь, а в мене ж там торби речей стоять. Зняла у пакет переклала і до сестри бігом. У неї діти якраз такого віку. Думаю собі що виручу сестру, адже речі у них лиш на вихід, усе вона переймається, аби малі не бруднили. А в мене такі, що хай уже племінники доношують. Викинути шкода, а на горищі воно й не треба.
Олеся спочатку зраділа ніби як і подякувала, що я так оце вигадала, а коли відкрила пакет із дитячим одягом, скривилася і сказала:
— Це що?
Ну я й пояснюю що і як, мовляв мої бігали коло хати. Кажу: “Ти перебери, що треба залиш, а то я не знаю куди, бо мені воно вже й не потрібне”.
Сестра зблідла повернула пакет і сказала, щоб я забрала все назад. Мовляв, вона таке на своїх хлопців в житті не одягне. Я йшла додому прикро вражена. Так, речі далеко не нові і навіть близько, але ж то біля хати бігати дітям. Чи в нарядних штанях малого вивести і стояти перейматись. аби він на дерево не заліз, чи не забруднився випадково, чи одягти от ці що я принесла. Ну колінця де-не-де витерті, може плямка яка. Але ж повторюсь, то біля дому ходити.
Ходжу і відчуваю себе винною, а чого сама не розумію. ніби як і справу добру хотіла зробити, а ніби як і щось не те втнула.
Пішла сьогодні до мами, а сестра навіть привітатись не вийшла. Мама каже, що ледь її вчора заспокоїла, бо я їй принесла казна чого, бачте їй образливо, що я те що вже й самій не потрібно їй віддати хотіла.
От мені цікаво, а ви діток біля хати прямо з голочки одягаєте? Штанці без латок і нові кофтинки з магазину? Я ж не рам’я їй пропонувала, мої малі в ньому ходили.
18,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
