Зовсім не обов’язково, щоб будинок з наших мрій був подібний на величезний замок. Головне, щоб людина, перебуваючи в ньому, відчувала тепло і затишок домашнього вогнища.
Це творіння наочно показує, що комфортні умови можна створити і на маленькій площі. Коли заходиш всередину такого прекрасного житла, створюється враження, що ти потрапив у казку.
Цей будинок мрій, площею 30 квадратних метрів, зведений на території Великобританії. Він більше схожий на райський куточок. Є тераса, де вдень можна грітися під промінчиками сонця, а вечорами милуватися вечірнім заходом.
Вид з вікна не передати словами!
Усередині будинок оформлений дуже оригінально.
Вікна мають величезні розміри, через які можна, не перестаючи, спостерігати мальовничі пейзажі. Також, за рахунок своїх габаритних розмірів, вони, візуально, збільшують простір.
Невелика, але дуже затишна кухонька.
Оформлення спальні варте всіх похвал.
Ванна кімната, теж невеликого розміру, але все зроблено дуже акуратно.
Будинок Ваших мрій не обов’язково повинен коштувати мільйони доларів. У господарів цього будинку було мінімум простору, але у них вийшло вмістити в ньому все, що їм було необхідно.
Популярні статті
- Мій чоловік любив гроші моєї родини, на які дуже надіявся, не відаючи, що мій тато буде настільки категоричним.
- Я не кохав своєї дружини, коли одружувався з нею. Звичайно, мені хотілося в свої сорок років мати біля себе жінку, яку я буду обожнювати, любити та піклуватися про неї. Але такої не було, не зустрічалося на моєму шляху
- Нещодавно я застала свого сина на вулиці в обіймах якоїсь панянки, він подарував їй букет квітів, а ще ніжно ніжно тулив до себе. Я одразу зрозуміла, що то не просто знайома. Син не бачив мене, але ж тепер я все знаю
- Коли я зрозуміла нарешті що саме мені намагаються донести, то просто застрибала від щастя по кімнаті. Квартира. Власна квартира у столиці, двокімнатна.. Люди добрі, хіба ж таке буває. щоб от так ні з того ні з сього. Знала б я чим для моєї сім’ї скінчиться усе, ніколи б не погодилась успадкувати її
- Приїхала я вчергове до доньки на гостину, заходжу в дім, і від здивування слова мовити не можу. Донька посміхається, запитує. чи подобається мені обновка, розповідає де шукали, скільки зусиль коштувало, аби доставити і змонтувати, а у мене у скронях прямо дзвони гудуть. думала одразу з порогу розвернутись і їхати додому, але того разу змовчала все ж